Тінь ...
В спогадах, в споминах серце катується,
Плаче за тим що було й відгуло.
Згадка з минулого з кров' ю шматується,
Очі затьмарює, хмарить чоло.
Час незворотній і смерть наближається,
Слабшають руки і ноги тремтять,
Віщує полум'я зорі
Мені щасливу кращу долю,
Яку співали кобзарі
Коли по полю йшли на волю.
За рідну землю у боях
Захисники її вмирають,
І знову боротьба і знову втрати,
Трон труситься та все ж тримає міць,
Сатрап борців саджатиме за грати,
Приборкуватиме їх силоміць.
Та не здолати владі гнів народу
Який за власну долю бій веде
Тихий Дон с женилками.
Ватники с мобилками
По России носятся -
В психбольницы просятся.
Психиатры прячутся,
Президенту плачутся -
На порозі сів метелик,
Крила розправляє,
Не пускає у генделик,
Йти не дозволяє.
Я волів залляти очі
Оковитим зіллям
Канонади колесо кружляє,
Кличе за собою в далечінь,
За гріхи рахунок виставляє,
Хоче душу взяти в височінь.
Обіцяє спокій біля раю
Доки Бог судитиме життя,
Плаче небо. Земля мов пустеля.
Поятровані душі й серця.
Назавжди спорожніла оселя
Провела в путь останній бійця.
Горем-сумом сповита дружина
Москва - загадочное место.
Как перезревшая невеста
То позовёт, то гонит вон,
То ластится со всех сторон.
Давно пора понять бедняге
Застрявшей в ватной передряге,
Мой юный друг, в ночной тиши
Не стоит слёзы лить страдая,
Из глубины твоей души
Пусть жизнь бушует молодая.
О том не стоит сожалеть,
Что время унесло с собою,
Не рвіть мені душу лелеки
І серця не крайте мого,
У співах журливих далеких
Не кличьте до братства свого.
За сонцем мені не летіти,
Не бачити рідних країв,
Звезда моя, я ждал тебя во тьме,
Чтоб ты хоть на минуту засветила.
Никто не знал как трудно было мне,
Как тяжело, как одиноко было.
Я думал, я старался, я искал,
Боролся и страдал, терял - но верил.
Что ты знаешь о солнце
Если не был на фронте,
Если смерти не видел,
Если маму не звал.
Если гроба оконце
Сердцем не ненавидел,
