Андрій Малярик
На великій, широкій дорозі,
Там, де міст, автобус, шосе.
Чоловік у «Швидкій допомозі»,
Вітер сильний тривогу несе.
І по місту минаючи пробки,
«Їдьте швидше» – дружина кричить.
У машині від окрику шибки,
Пройшло, минуло, відлетіло,
Немов з водою поплило.
Птахи понесли в далеч сіру,
Все, що було — злягло на дно.
Час так промчався непомітно,
Шкільні роки, бал випускний.
Тепер лиш в пам’яті повільно,
Мені тільки б тебе побачити,
Твої очі, усмішку, вуста.
Серце моє в ганчірку скручене,
І оточує мрака густа.
Та хоча б доторкнутися дотиком,
До слідів, де проходила ти.
І відчути парфуми подихом,