Білл Сіммонс
Кохання - просто мить, що вирішила вічність,
Обтісують каменярі смарагд красою віч цих,
Що бачать не людину, не дурну тварину,
Малюють образ ангела, що з неба впав до тину.
Коханням звуть надію, ним величають вірність,
Потвори коридорами йдуть вгору,
В темних тунелях шукають оселі,
Покора обмежила їх поле зору
До гіпсу й вапна печерної стелі.
Потвори не ставлять питання "чому?" -
