Юрій Птаха
«…время обнимать, и время уклоняться от объятий»
Книга Екклесиаста или Проповедника (3:5)
Зачем мне брат, который за спиной
Заточенный нож для убийства держит,
I remember well the night we met.
You flew through the sky on a broom.
I looked at you from Nevsky Prospekt,
And it seemed like my doom.
Stars flashing showed you the right path,
Так часто-густо Ви сприймали за образу
Мої слова, бажання та думки.
Збагнути не могли, кохана, Ви відразу
Що ми – близькі, хоч навіть далекі.
І прірва, що розверзлася між нами
My honey! I don't want to force you!
My love is very big and deep.
I give you a chance for rescue.
My love is heavy, you can't keep.
I will not build barriers for you,
Як і завжди, вона прийшла і цього разу.
Все засіяло фарбами відразу!
Обличчям коливання вітру відчуваю,
І почуттями сповнююсь до краю!
Пташиний спів несеться звідусюди.
Кохана, йдемо зараз ми до саду,
Доки чудова ця троянда ще нам рада!
Доки її одежа так блищить!
Вона розквітла вранці і дарма,
Її колишній колір верещить,
Опівдні від її краси вже нічого нема!
Я – наче бджілка, що навколо квітки
Кружляє вперто в пошуках нектару.
Ти – так далека і близька. І звідки
Мені пізнати, що в Твоїх очах я важу мало?
Поквапся, люба, і кажи скоріше,
Защитникам и мирным жителям Харькова посвящается
Сквозь кровь и боль, сквозь смерти мирных граждан
К Победе полной все-таки придем!
Всем нынче каждый ВСУ обязан!
Вестей из фронта мы, как воздух ждем!
Не вистачає навіть в мене слів,
Щоб висказати все моє кохання,
Моя кохана, Ти з’явилася зі снів,
Щоб виправдати мої сподівання.
Моя кохана, в жовтень цей чудовий,
Закалатало серце, аж, щемить!
Не йди! Залишся! Трохи будь зі мною!
Благаю, подаруй мені ще мить!
Нехай останню! Будь людиною рідною!
Tell me it's all my irreparable fault,
That we are forced to part with you.
You'll make your accusations out of basalt,
And theatrically quickly say adieu!
I forgot to pay you for your nice services, right?