Крістік Хрустік
Спокійно, тихо, зі сльозами
Я зашивала пальцями минуле.
Все, що було – усе пройшло між нами,
Хоч ми й нічого не забули.
Банально опускатися до болю
І прикро убиватися думками.
Більше ніколи я нікому не дозволю
Ставати в серці чорними комками.
Я знов запрошую тебе до бою,
Я фанат твоїх яскравих дій.
Я не назву це ні життям ні грою,
Я не назву тебе своїм, хоч ти і мій.
Ти з задоволенням підеш на виклик.
Ти підіграєш і почнеш двобій
Без зброї й наших армій зниклих
