Неоніла Володимирівна Гуменюк
І різнокольорові айстри, мов зірки,
Цілує вітер гарні милі личка
Та ніжно пестить їхні пелюстки.
Жоржини теж голівками хитають,
Із хризантемами вітаються вони,
Погожий день осінній прославляють,
Воно широке, що й не видно краю.
Угору вибираюся лишень
І тут же вниз із розмаху спускаюсь.
Вітер не тільки в спину, в очі теж,
Шарпає так, що витискає сльози.
Але цей шлях інакше не пройдеш
Не даєте спокою
Ви чомусь мені.
Білим-білим лебедем,
Калиновим кетягом
Маритесь вві сні.
Річкою Тернавкою,
Всі стежки-доріженьки снігом замела,
А в шибку постукала синичка крильми,
Зголодніла пташечка до людей прийшла.
Поспішили бідную та й нагодувать,
Хліба крихту кинули,дали ще й сальця.
І пташина голосно пісеньку співа,
Радість, сміх від хати і до хати.
Вітаємо народження Христа,
Якого в Яслах сповила Божая Мати.
То ж величальних заспіваємо пісень,
Впадемо перед Ним ми на коліна.
Чудовий, незвичайний нині день -
Відмірюєм наше життя,
Бурхливими ріками скреслими
Удаль відпливають літа.
Лелеки до гнізд повертаються
І літечко знову прийде.
Ате, що було - розтануло,
Тінь від чорних хмар,Вітер знов гуляє,
Блискавки пожар.
А від громовиці
Все здригнулось враз,
Крапельки водиці,
Наче водоспад,
Бавиться з ними, приємно лоскоче,
Буває і так, що доводить до сліз,
А потім в обіймах втішає до ночі:
-Люблю вас, струнких білокорих красунь,
Ате, що жартую, ви вже вибачайте.
Хоча вітерець і бешкетник й пустун,
І збивали на траві росу.
Пам"ятаєш, ми були щасливими?
Спогад той і досі я несу
У своєму серці полум"яному,
Там вогонь кохання ще не згас,
Ще й сьогодні зіркою яскравою
Там плавали усе літо та й гусоньки дикі
І лебеді зупинялись на перепочинок,
Качки дикі купалися та ловили рибок.
Милувалися красою всі, кому бувати
Довелося тут.А нині його не впізнати:
Все поросле очеретом, всохло, замулилось,
Достигає край воріт,
Свої кетяги додолу
Нахиляє від ваги.
Сонцем лагідним зігріті
Багряніють ягідки,
Теплим дощиком умиті,
Як загнаний звір причаївся в куточку.
Це не пустило його на поріг,
Прогнало від хати вранішнє сонце.
Волосся твого, що русявим було,
Торкнулась туману срібная стрічка.
Та серденька лагідне ніжне тепло
