Неоніла Володимирівна Гуменюк
На малій кисличці,
Хоч позолотив їх серпень,
Ніби й гарні з виду.
Але тверді, немов камінь,
Що і не вкусити.
Так і люди теж бувають
Але тобі, матусю, злі вітри
Сипнули сивини ще молодою.
Та вистояла, все стерпіть зуміла
І горе подолать взяла десь сили,
Й на люди не виходила сумною.
Всміхалася, усе пісні співала,
З подругами угорі.
-Я умію гарно плавать,-
Похвалилася усім.
-Як це плавать?
Ти ж розтанеш,
Станеш краплею води,
Під сонечком весняним спину гріє.
Тобі я, полечко так радісно кричу:
-Ти ж моя доля і життя й надія.
Мій прадід тут трудився увесь вік,
Дідусь землицю пестив, мов дитятко,
А батько ще малим босоніж біг,
І душу хай тішить розмай,
Бо скоро покотиться-котиться
Вже літечко за небокрай.
Замінить віночок ромашковий
Айстр диво-калейдоскоп,
А пелюсточки трояндові
Червоним доля вишиває й чорним теж,
В душі то смуток, то весела пісня,
А що минуло, того не вернеш.
То плаче серденько, а то сміється,
То радість осяває світла, то журба.
Дві смуги в кожного із нас - яскрава й темна,
Сиділа пара голубів,
Птахи були такі щасливі,
Він їй щось ніжно воркотів.
І цілував свою кохану
Та сизим обнімав крилом.
Від почуттів тих без обману
Білі розсипали кучері
Та й на зелені кафтани
І золотом вишиті гудзики.
Куди це так гарно прибралися,
Чи свято яке урочистеє?
Вони ж не приховують радості -
Діти здорові,кохає тебе чоловік,
Злагода в домі,завжди добро там ведеться,
Ніколи-ніколи літам не ведеш своїм лік.
Якщо в п"ятдесят почуваєшся так, як у двадцять,
Коли із донькою вас сестрами зможуть назвать,
Дружнє надійне плече є кому підставлять.
Квітами барвистими ти вже відцвіло.
Йде з плодами стиглими осінь-королева,
Хоча не розхлюпалось ще її тепло.
Зігріває серденько тим приємним спомином,
Де в любові скупані молоді літа
Нині збагатилися досвідом, як золотом
Не видно нічогісінько за ним.
Холодною і мокрою завісою
Він дуже схожий та й на сірий дим.
Гойдає хвиля жовтий лист вербовий,
Латаття ще зелене на воді,
Вітер розчісує траві коси руді,
Змайстрували годівнички
Для маленької синички,
Для горобчиків хай буде
Й снігурів червоногрудих.
Хай і сойка прилітає,
Їсти всім тут вистачає: