Софія Афанасьєва
Я не хочу
Снова, на те же грабли
Чувствовать, говорить
Чтобы вновь силы иссякли
Дуже багато розмов,
Але мала доля сенсу.
Що вам дадуть почуття,
Якщо ви забули про серце?
07:52
самотній плющ на підвіконні
тобі розкаже, що таке зрада
коли сама природа-матір
тобі не рада
14:10
Кривими лініями електропередачі
Заплющить очі
Залізний ящик
Сховати, змити
Гори - теж хвилі,
Просто повільні.
Ми за межами світу,
Та чи ми є вільні?
00:50
Втомилась і хочу спати
Думки стискають кордони
Божевільних не наздогнати
Їм не знайомі закони
Вони прихильники волі
А мастер слова ненавидит тексты
И это его личностная драма
Заснуть в лесу. Покинувший окрестность
Зализывает городскую травму
Трамвайный путь почти расквасил руки
Твой холод такой отвратительно вязкий
И я задыхаюсь от влажности стен
Я будто босая бегу по Небраске
По стенам из горьких, непрочных систем
Тишина тех пространств меня манит безжально,
Вожу с собой чемодан
Чужих женских вещей
Кому этот смысл дан?
Мне кажется, он ничей.
Свяжу цепочку страстей
Я хочу потонути у обіймах,
Захлинутися ніжністю. З тобою
Не маю я підстави для спокою,
Але побачу тебе в своїх снах.
23:05
Ти моя невагомість, ти для мене - поразка
Я з тобою удвох не дійду до кінця
Декоданси натомість проривають свідомість,
Єдина помилка вбиває творця
Синє небо під грунтом, чи грунт поміж неба
Коли твої очі затягне бетонними стінами,
Коли твої руки протягнуться за небесами,
Залізні колії стануть новими мостами.
Ну а за звичними фарбами сховано пил.
Побачиш пітьму, заховану за кольорами,