Ріша Блакитна
Я - вільна від усього, ніби вітер!
Я від рутини та побуту
Геть втікаю, та біжу!
У мене вогонь у серці,
Та вітер у голові.
Я належу всім,
Я й досі пам'ятаю день,
Коли подарував мені ти крила!
Так сильно, як тебе, я ще нікого не любила!
Мені хотілось полетіти в небо!
Дощ за вікном — піснею сумною,
Клавіш рука — торкнулася випадково...
У старий альбом записалися ноти:
Той же старий мотив — хтось любить когось там.
2006 рік
Так - було. Так - є. Так - буде
Так було. Так є. Так буде.
По-іншому не буває!
Людина сама приходить у цей світ
І сама вмирає.
Десь у синьому небі летіли лелеки.
Хлопець, якого я колись кохала, —
Від мене так далеко!
Як же б мені хотілося лелекою стати,
Щоб у цьому світі його відшукати!
Замріяна, закохана — лише в нього одного:
Я затьмарюю розум свій — про тебе лише думками.
І почуття, що ринуть із серця мого —
Вмить застигають на папері:
Легкими, ніжними віршами.
Зимове кохання,
Поцілунок у снігу
Й кучугури снігу –
Від кохання до тебе тануть.
Де ти, милий Кай?
Я - до тебе йду!
А знаєш, друже мій,
У світі могло б краще бути,
Коли б усі ми добрі люди
Жили, робили лиш добро!
Коли б те слово "зло"
Було б давно забутим.
Коли, я прокидаюся, то завжди, бачу -
холодне, біле світло, що ллється з мого вікна.
Іноді, мені здається, що це світло -
ніби, відображає мій внутрішній душевний стан.
Адже, саме таке, світло - живе в моїй душі:
біле, свіже та по-зимовому холодне.
Візьму старий альбом - відкрию, подивлюся:
В нім ми всі будем вічно молоді!
Але роки минули, з ними - юність.
Вона пішла від нас, на жаль, уже назавжди.
Лиш ти одна - в моєму серці «Ностальгія»!
Двоє дивних людей
Двоє дивних людей зустрілися давно,
Двоє дивних людей зустрілися в метро.
Двоє дивних людей покохали одне одного,
Двоє дивних людей злилися в одне.
Потрібно боротися,
Потрібно щось робити,
Поступово далі йти,
Якщо хочеш жити.
2014 рік
