Влад Сорд
Приховай мене від пронизливих поглядів міста,
Бо, кажу тобі, усі тут з одного тіста -
Зрощені, зпаяні руками невмілого ко'валя,
До першого кінця світу, пожежі, повені.
Коли перетнеться кордон світів -
Кожен отримає, що хотів.
Хтось почне бачити знову сни,
Такі, як ти бачив тієї весни.
