Виктор Харламов
/з Є. Євтушенка/
В Самарканді говорив мені узбек:
"Люди женскіє - хороший чєловєк."
"Люди женскіє" прекрасні та святі
– Пчела погибнет жалом угостив,
а змеи все ж живут, живут тем паче,
чем чаще вводят свой аперитив.
«Иду на Вы!» — не каждый раз звучит,
Бывает, из-за небоскрёбов леса,
Погода выбросит внезапный финт:
Расколет небо, ради интереса…
И треснет свод, разрушится огнём
Мы, бриллианты в миг огранки,
Что ярче солнца в капле дня…
Не превратимся, миг… маня,
Друг в друга без любви… С изнанки,
В одеждах модных бед и счастья,
На разных зыках мы говорим,
Скорее на проблемных диалектах:
Вам в втяпали шизу: "Мы Третий Рим!",
Все остальные в подопечных сектах.
А правда в том, что паства Рима здесь,
Ти, прекрасна, одна єдина,
Знай., чекаю тебе., — невпинно.
Мрій підступність, що невловимо,
Кожен день ти, проходиш мимо.
Чари щастя благаю знов:
Ти, радість старості не засуди,
Дряхліючий, радієш палко сину.
Жорстокість в щасті не ковток води,
В розраді шлях Фортуни зна провину.
Ми не завадимо підлоті золотій,
"Ненавиджу!" - сказала ти мені,
Мені, що сум пізнав в палкій любові.
Це сказано було у метушні;
У милосердя... - є слова чудові.
Брехня, у мову лайку жваво клич,
Спас яблочный, ореховый, медовый
Сливовый, грУшевый и всех щедрот...
Господь всё совместил, на всё готовый
Церковный календарь, слепой что крот...
А виноград забыт? - Да нет, не всюду
Іноді, як меч дамоклів,
Зависає сон в мені:
Бачу, в юності далекій,
Покохав, як навесні.
Танцмайданчик в парк поринув,
Низьким та підлим краще бути... Так,
Базікам допоможеш недаремно:
Законне все осудять... Зла мастак
У почуттях, що блазень зріє, чемно.
Чому ж фальшиве все - до скону гра,
Люди планеты.., без правды гола,
Истины тень и что ж:
Стирая с Земли города, сёла..,
