Дністровська зима
А за вікном чудовий день зими…
Не причаїлась, і не спить природа.
Промінням сонця радує мене
Дністровської землі чудна погода.
Для когось сірість, мла, туман
І непробудна, безпросвітна туга,
А в мене із життям новий роман,
Хоч і не віє за віконцем хуга.
Спішить, летить за роком рік
І цей уже з валізою в дорозі,
Ось-ось і він закінче лік
Тим дням, що повернути ми не в змозі.
Попереду у нас нове життя
І можна все з чистовика почати,
Зробити в собі дивні відкриття
І чуда нового з надією чекати.
Горнятко кави я собі зварю,
Зігрію руки, підійду до рами.
Життя! Я так тебе люблю!
І сподіваюсь, вже не буде драми...
