Десь високо над землею носить доля наше щастя,
Та ніколи нам не вдасться опинитись там.
Ми споріднені з землею, розрослися в ній корінням,
Ми лиш котимось камінням… Не злетіти нам.
Десь за тридев’ятим морем, тридев’ятою горою
Під заклятою скалою спить крилатий змій…
Як потвору ту поборем, то розлучимося з горем,