Павло Глазовий: Всі вірші поета

Всі вірші Оригінали Переклади

« ‹

…

7 8 9 10 11 12 13 14 15 › »

Здрастє, мама родная!

Син поїхав з дому та й прожив у місті

Більше як півроку, днів, напевне, з двісті,

Він в село вертається, з матір’ю вітається:

— Здрастє, мама родная! Как здєсь поживається? —

Мати гладить сина по рудому чубчику.

— Як це ти балакаєш, любий мій голубчику?

Наче й не по-нашому, наче й не по-руському, —

Більш на те скидається, що по-малоруському. —

by Павло Глазовий

Пилип у Римі

Не доводилось Пилипу бувать далі Криму,

А недавно взяв путівку і махнув до Риму.

Оглядаючи музеї й різні колізеї,

Він загавився й від групи відбився своєї.

“Зайду, — дума, — в ресторанчик”.

Ледве сів за столик,

by Павло Глазовий

Балакучий Пилип

Серед ночі по провулку шкандибав Пилип.

Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип.

Ледь не плаче: — Ой братишка, може, скажеш ти,

Де міліція районна. Як туди пройти? —

А Пилип знизав плечима: — Як тобі сказать?

Звідсіля до неї буде кілометрів п’ять.

— А дільничний де приймає? — аж трясеться тип.

— Та ніхто тут не буває, — відмахнувсь Пилип.

by Павло Глазовий

Марків список

Марко гроші позичає — голубом туркоче,

А позичить — зволікає, віддавать не хоче.

Раз його один знайомий здибав та й питає:

— Ти коли повернеш гроші? Рік уже минає. —

Марко зсунув капелюха, схожого на миску.

— Зараз, — каже, — подивлюся, чи ти є у списку. —

Взяв блокнотик, посміхнувся і сказав ласкаво:

— Є у списку, не хвилюйся, поверну, їй-право.

by Павло Глазовий

Закоханий Кузьма

У садочку пригорнулась Галя до Кузьми.

— Як Ромео і Джульєтта, будем жити ми. —

А Кузьма очима блима: — Думала б сама…

Ну при чому тут Ромео, коли я Кузьма?

Трохи згодом Галя далі розвиває план:

— Будем жити, як Людмила і її Руслан. —

А Кузьма сопе сердито: — Не годиться теж.

by Павло Глазовий

Фейлетон про балкон

Як колись дівчат кохали! А тримали як фасон!

Тільки зорі заблищали, вийде діва на балкон.

До балкона причалапа з мандоліною чувак,

Цілу ніч по струнах дряпа і співа, скажімо, так:

— Скинь мантилью, ангел милый,

И явись, как яркий день.

Сквозь чугунные перилы

by Павло Глазовий

Скромняга

Батько добре влаштував здоровила Яшку:

У їдальні робить він, варить суп і кашку.

Якось Яшці дід-сусід заявив сердито:

— Ти б при силі при такій міг чавун варити.

— Відчепися, — буркнув той. — Я людина скромна.

З мене вистачить плити. Нащо мені домна?

by Павло Глазовий

Тонка натура

Нетерпляче жде Мартин, не діждеться свята.

— Мамо, гляньте в календар, де червона дата? —

Мати каже: — Триста днів спиш на рік, як трутень.

Не однаково тобі — свято а чи будень? —

А Мартин відповіда: — Триста чи не триста,

Але в свято краще спать, тоді совість чиста.

by Павло Глазовий

Жерар

Жорі рівно двадцять п’ять. Всі — прожиті даром.

Татко й матінка чомусь звуть його Жераром.

І дивується сусід: — Чи вони не хворі,

Що таке чудне ім’я притулили Жорі? —

А сусідка молода весело цокоче:

— Він же в них жере за трьох, а робить не хоче.

by Павло Глазовий

Висока честь

Ще будучи єфрейтором, у давню годину

Узяв Сидір дружиною доярку Марину.

А коли він дослужився аж до генерала,

Жінка глянула на нього й весело сказала:

— Хто б про тебе міг подумать, що таке добудеш,

Що колись ти чоловіком генеральші будеш?

by Павло Глазовий

Чудодійний борщ

Серед ночі в завірюху стука хтось до хати.

— Гей, хазяєчко, чи пустиш переночувати?

Документи покажу вам. Я боєць піхоти.

Ми в похід ходили вчора. Я відстав від роти.

Дві доби блукав у лісі, не знайшов дороги.

Дві доби не їв нічого, приморозив ноги. —

За дверима чути голос: — Вірю вам прекрасно.

Я одна, а ви мужчина. Це мені опасно. —

by Павло Глазовий

Культпохід

Нарядилися солдати, наче на парад.

Перед строєм промовляє молодий комбат:

— Важко буде, трудно буде. Знаю, хлопці, сам,

Що напружити всю волю доведеться вам.

Але труднощів боятись нам не до лиця:

Ми досидіти повинні п’єсу до кінця.

by Павло Глазовий