Павло Глазовий: Всі вірші поета

Всі вірші Оригінали Переклади

« ‹

…

10 11 12 13 14 15 › »

Табель

Питається сина батько Опанас:

— Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас?

— На деньок у мене попросив Марат.

— А чого це раптом?

— Каже, напрокат.

Учиться він класно, на “чотири” й “п’ять”.

Хоче моїм табелем предків полякать.

by Павло Глазовий

Однокашник

— Хто там, синку, в двері стукав?

— Та якийсь дідок,

Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок.

Він говорить, що приїхав із села до нас,

Що колись ходив з тобою у четвертий клас.

— Йди скажи: немає татка. То якесь брехло.

У четвертім нашім класі лисих не було.

by Павло Глазовий

Інтелігентна розмова

Як це добре, громадяни,

Мати грамотних дітей!

— Яких знаєш писателів? —

Пита сина Ялисей.

— Пушкін.

— Далі.

by Павло Глазовий

Допитливий син

— Чуєш, тату, — син питає, — що таке хамелеон?

— Відчепися, я не знаю, — каже Филимон.

— Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?

— Відчепися, я не знаю, — злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця: — Ну чого ти пристаєш?

Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.

— Не кричи, — говорить батько. — Я люблю балакать з ним.

Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.

by Павло Глазовий

Таємниця мозку

Кличе хлопець:

— Чуєш, татку!

— Чого тобі, синку?

— Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку.

На картинці людський мозок. Череп ніби знятий…

Так чого в людини мозок геть увесь пом’ятий? —

Батько глянув, посміхнувся:

— Тут ясна картина.

by Павло Глазовий

Гідна зміна

Бюрократ у школу дзвонить і гукає гнівно:

— Поясніть мені, будь ласка, Катерино Львівно,

Це чому в мого Валерки зошит весь у двійках?

— Бо писати він не вміє строго по лінійках.

Чи то вправи, чи диктанти, — все він без розбору

Навскосяк, через лінійки тягне знизу вгору. —

Бюрократ кричить: — Для двійок все це не причина!

Резолюції писати учиться хлопчина!

by Павло Глазовий

Мученик науки

Повернувся першокласник із занять додому.

Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.

— Що з тобою, мій синочку? — засміялась мати. —

Та невже ти в школі носом учишся писати?

— Смійся, смійся, — каже хлопчик. — Зараз ти заплачеш,

Коли двійку у моєму зошиті побачиш.

by Павло Глазовий

Ослик

— Хочу, мамо, ослика. Хочу в магазин.

Купи, мамо, ослика!

— В тебе ж є один.

— Хочу, мамо, ослика.

— В тебе ж уже є.

— Мамо, хочу ослика.

— Знову за своє!

— Хочу, мамо, ослика. Хочу в магазин! —

by Павло Глазовий

Казка

Вже ніч на дворі. Не спить дитина.

Схилився батько над ліжком сина

І виявляє любов і ласку.

— Послухай, — каже, — синочку, казку.

Так, значить, дід жив і, значить, баба.

Була в них, значить, ще й курка ряба.

І сіла, значить, вона в гніздечко

І, так сказати, знесла яєчко.

by Павло Глазовий

Чудний школяр

Двох онуків дід старий

Посадив на руки

Та й розказує казки.

Слухають онуки.

Раптом меншенький спитав:

— А скажіть, дідусю,

Ви ходили в перший клас?

— Та ходив, Павлусю.

by Павло Глазовий

В кого батько розумніший

Сперечаються хлоп’ята, жваві дошкільнята.

— А наш татко розумніший за вашого татка!

— Чого ж це він розумніший?

— Того, що наш татко

Грошей вашому позичив отако багато.

— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.

Він як гроші позичає, то не повертає.

by Павло Глазовий

Саша

Пожалійте, люди, карапуза Сашу:

Дуже він не любить їсти манну кашу.

Каже: — Як пожежником стану я колись,

Потушу пожежі, де б не зайнялись.

Тільки магазина я тушить не стану,

Де мені купує мама кашу манну.

by Павло Глазовий