Валентина Красновид
Літній Дощик накрапає, й все довкола оживає.
Приб’є спеку та задуху, в хату біжимо щодуху!
Згасить Дощ пухку пилюку, перетворить все в багнюку,
Вмиє яблука в садочку, наллє воду в пусту бочку.
За хвилину до півно́чі Грудень вже поспішно втік,
Тут-же Січень Рік минулий вправно різаком відсік.
Й розпочався відлік часу, обновилася Земля,
Гонориться одиниця на листку календаря.
Віднедавна, з дідом Грицем, приключилась небилиця.
Таємниці не здержу, Вам на вушко розскажу!
ЧЕПУРИТЬСЯ СТАРИЙ ДІД
Чепуриться старий дід, має він чимало літ,
Жовта Осінь на городі закружляла в хороводі,
Чути крики журавля, пахне м"ятою земля.
Біля стежки бурячок, під"їда його жучок.
А там далі біля дров тріснув жовтий помідор.
Згущає Вітер темні хмари, і день спекотний притоми́всь,
Дощ-Музикант з небес високих вже вигляда із-за куліс.
Пригладив мокре він волосся й на сцену гордовито йде,
І Вітру-Ре́генту вклони́вшись поважно руку подає.
Покінчивши із етике́том смичок здійняв він догори,
Знов посунулось часу корито,
Знов Весна завітала в наш край.
Всі радіють, дорослі та діти,
Хоч, вставай із постелі й співай!
Хоча й свят було взимку чимало,
Місяць Вересень поще́знув, п"я́тами нам накивав,
І в багряному кафтані до нас Жовтень завітав.
Відбуваються довкола неймовірні чудеса́,
Нас дивує та вражає Жовтня-місяця краса!
Вогник силу набирає, котрий з Вересня ще тлів,
Перша зелень на городі лобода та кропива,
Вже й перушка проростає та листочки розкрива.
Витикається цибулька рівненьким рядочком,
Проклюнувся часничок зеленим росточком.
Жовтень втік, й забрав з собою шмат останнього тепла,
Бо прийшла йому на зміну Листопада вже пора.
Мовчазний він та похмурий, очі ніби в хижака,
Він зачинить двері в Осінь, в нього місія така!
Листопад вже нас підводить до тендітної межі,
Всі спокусливі принади ставить Літечко на кін,
Та стрімкими віражами набира́ швидкий розгін.
Явно, програшу не буде, бо суперників нема!
Й Літнє грище починає із козирного туза!
Сонце, ніжно, мов крізь сито, сіє промені ясні,
Спіють ягоди рясні у саду близ хати,
Стиглі яблука в траві нікому збирати.
Зажурився старий сад, зіллям заростає,
Тяжке гілля похилилось й до землі звисає.
СТОМИЛАСЯ ОСіНЬ