Олена Коршун
Серед метушні, проблем та негараздів
Знайди до себе шлях,
І не важливо скільки буде вгору сходів -
Кожен підйом то старт...
Ти не впадеш, бо ти є сильний по природі,
Улюблене дитя...
Хто я така тобі,
Щоб "скучаю!" говорити?
Щоб твоє життя змінити?
Хто я така тобі?
Ми майже незнайомі
Падають…
Кажуть, що падають,
на землю тихо падають
Сніги, дощі…
Згадують…
Усі ще згадують,
І знов війна холодна і безжальна,
І знову рушаться життя.
Все це було, історія печальна,
Свобода - дорога мета.
І знову кровоточить в серці рана,
І правда в кожного своя,
Коли цвіте все навкруги
І дочекався ти весни,
Облиш погане і живи
Сьогодні, завтра і завжди...
Не опускай своєї голови,
Сонце зійде після ночі,
Я з тобою не я,
Я з тобою тону,
Від цього життя
Я на дно іду.
Як же сталось це?
Тишина лише,
Я хочу засинати і не думати,
Що десь далеко, коханий мій, не спить.
Я хочу розуміти, а не мріяти,
Що він про мене думає в ту саму мить.
Я хочу знати справи в нього як,
Я під твоїм крилом,
Я у твоїй любові,
Огорнута теплом,
Тану, тону поволі.
Я у твоєму дні,
Твоїх світанках, нóчах,
Я за тебе моя Україна!
Я з тобою країна моя!
Ти відважних людей породила,
Ти більше ніж дім - ти життя!
Ми з тобою все відвоюємо,
Переможемо в цій війні,
Я дякую за можливість жити,
Мріяти, надіятись й любити.
Я дякую за можливість йти,
Тримати голову лиш догори,
За тих, хто завжди впасти не дає,
Розуміє, підтримує мене...
Ти боїшся, як і я,
Змінити своє життя,
Віддатися почуттям,
Бажанням і відчуттям,
Знову помилитися,
Спокою лишитися.
Давай до серця, до душі
Знайдем коханий ми шляхи,
Тропою ніжності підемо,
Один одного віднайдемо.
Не будемо так легко відпускати,
Дрібниці різні швидко пробачати,