Юлія Рябченко
Виявляється, я можу без тебе жити,
сміятися вголос, дивитись Сола,
чарку текіли з кумою вжити,
лизнувши з долоні дрібної солі...
Виявляється, я можу без тебе спати
Лишилися спогади... П'янкі і гіркі, як дим.
Я хочу туди, де колись я тебе не знала.
Зануритись в хвилі нестерпно болючих днин
Де ми є чужі, і окремо йдемо одним шляхом.
Лишилися спогади, гострі, як лезо життя,
Дивні дні... та ще дивніші ночі...
сни і кава з присмаком артхауса,
доля не сміється вже — регоче,
як поганий хлопчик, що знущається:
у вікно жбурляє каменюки,
при нагоді сіпає за коси,
В будиночок, біля якого цвіте мигдаль,
Де гноми садові вмикають під вечір ліхтар,
Щастя приходить з роботи, читає книжку,
Готує улюблений чай і годує кішку,
Пече для гостей пиріг, поливає квіти,
Щастя не стримує сміх і лоскоче діток,
double number, double name,
double rules and double game,
double coffee, double date,
double murder, double blade,
double pressure, double skin,
double sandwich, double chin,
Тому що їй подобається це –
Ховати крила, жити, наче люди,
Кохати ніжно, вірно, без прелюдій,
Цілуючи усміхнене лице…
Твоя нерухомість,
моя невагомість…
між нами відлуння…
що маєм натомість?
знеструмлене місто…
запалені ночі…
Не зловити і не відпустити,
все тому, що не знаєш як —
тане ніч павутинням сивим
в запорошених болем снах...
Та залишився чай з лимоном,
перший щебет ранкових пташок,
Я загубилась у твоїх світах,
Я захлинулась темрявою снів,
Знайди мене по плутаних слідах,
Дістань мене із банки павуків,
Притисни міцно там, де серця стук,
Вгамовує тупі, нещадні болі...
Так легко прикидатися живою,
Вітатися, кивати головою
І не боятися ні смерті, ні життя,
ні забуття...
Але є сонце, отже, варто жити,
Бо це найкраще, що буває в світі,
Забути... бути... як усе болить,
і слухати підвечір шепіт хвиль...
і вічність наче поруч, через мить,
і можна доторкнутись без зусиль...
Кохання-сонце гріє і мовчить,
Знов дощ... Він посилює кавозалежність,
Ти знаєш, хто чесний, ти бачиш, хто бреше,
І вітер... Цей вітер такий непомітний...
Він знає хто хоче, кому непотрібний.
Волога тканина зеленого листя
Парує під сонцем,тріпоче і висне,