Mavka Jules
Подаруй мені ніч.
Розкажи мені тайну,
Покажи мені світ,
Що ховав так старанно.
Забери всі страхи,
Подаруй мені спокій.
Порахуй до пʼяти,
Відкрий світ думок.
Неквапно так поясни,
Де море — це вже струмок.
Знайди ті слова,
Що давно вже хотів сказать.
Я хочу бути тим, кого нема.
Щоб не лякало майбуття
І темряви цнотливий лик,
Не був би згадкою про рік,
Коли прокинувшись зрання
Ти зрозумів, що все дарма.
Зроби мене винною у всіх своїх гріхах,
Щоб не було жаги повернутися назад.
Змалюй мене гіршою, спаплюж все, що є
Зроби мені боляче, щоб виправдати себе.
І скільки б не жалілися на долю,
І скільки б не кричали в голос ми,
Нема причин у житті шукать неволю.
Її сліди давно в нас проросли.
І кожна мить, і кожен спомин,
І самосуду бути впору, коли біжиш ти вниз з гори.
Не розуміючи нічого, тікаючи від близькості біди.
Коли думки вже не належать і не цетруються в тобі.
Коли від болю тільки втома та лячний запах пустоти.
І не жевріє існування, яке приречене на смерть.
Не веди мене в стіну,
Заведи мене в поле,
Покажи мені волю,
І спокутуй недолю.
Ти приходиш додому і ховаєш портфель під стіл.
Твої мрії будують для тебе щасливий дім.
Ти один у світі зрадливих речей,
Ти — ілюзія подиху інших людей.
Твої прагнення — то слова,
А нові старання лише мара.
Лиш там, де ночі тихий подих,
Знайдеш ілюзію життя.
Проблем нема, повсюди спокій.
І ти один. Час забуття.
the empty soul of dashed hopes
still try to walk through mud of life
the roots of doubt are deeply rooted in you
you’re losing touch with real life
Буває так, що й відстані зближають,
І хоч як складно на душі
Життя дороги інколи рушають,
По різні стóрони Землі.
І плинність часу більше не лякає
Я хочу описати все життя,
Розкрити тайни і секрети
Та показати, що буття —
Не більш ніж переплетені сюжети.
Я прагну зрозуміти всіх людей,
Їх вчинки, мрії та бажання,
