vasylenko .ko
В межах твоєї спальні,
Десь в передчас дитинства,
Лампи струна спіральна,
Ніби черв'як, скрутилась.
Чорні маленькі черви,
Їх примітивні м'язи,
Волос густая светлая копна
Лишённая младенческого блеска,
Вескам как будто над ушами тесно,
Ресничек малость никнет без следа.
Бровей плешивые скупые дуги
Ноги в тугому обхваті
Шову бічного ліній,
Груди пливуть в ароматі
Груші, жасмину й лілій.
П'ясток - кругленька кістка,
Пальці, їх три фаланги.
Миші під стелею шепчуть моє ім'я.
Як мені важко його просто так згадати.
Цілі історії, цілі важкі тома,
Повні життя, повні слів і дрібних корелятів.
Мы так молоды, неуловимы,
Неугомонны и неутомимы,
Ведомы лишь лучшими чувствами,
Своей хрупкой и светлой мудростью.
Ни сна, ни стыда не зная,
Никогда, ни за что не скрываем
Як би не хотілось, як би не моглось,
Дечому не бути, дещо пронеслось
Десь понад дахами, десь над нашим домом,
Десь поміж рядками, ледь помітним, словом.
Я тебе просила тихим акровіршем,
Просто придивися! Придивись, помітиш!
Старый и ветхий столб.
Столб - основание надежды.
Надежда сейчас без одежды
Надежда сползла под стол.
Надя! К чему это, Надя?
Голову схилити, мов на материнські,
Що на них дитиною плачучи б лягти,
На мої коліна, з чесним, особистим,
Скорені й нездолані йдуть чоловіки.
Слухай, та не слухайся, чуєш, та мовчи,
Молилась ли ты на ночь, Дездемона?
Во истину и ложь вполне свята.
Пускай ты в деле возседатель трона,
Для жизни ты обычная раба.
Она тебе ошибок не простила,
Блукаючи цими світами,
Кого тобі доля знайомить?
Чи бачиш ти простір незнаний,
В чужинця очах свою втому?
Там душ спорожнілі кургани,
Де пишно повберані люди
О, Господи, яка вона бридка
Спітніла туша в сяєві неону!
Така ж тобі здаюся зараз я?
Лиш не кажи "Точнісінько такою".
Ніколи, прошу, більше не малюй
Ти -нестабільна просторова одиниця,
Твоє ім'я звучить в радку питань.
Ти- хаотичне втілення бажань.
Я хочу і готова обпектися.
Крізь сумнів ти нічого не збагнеш,
