Наталія Кашуба
Ну навіщо стріляєш словами,
Що солодкі й шкідливі, мов цукор?
Нас вбивають не справжні проблеми.
Нас вбивають лиш звуки і букви.
фото автора Stergo з Pixabay
Колись мені подобався,ти був такий спокійний.
Мінятися не треба - для мене ти покійний,
Тож щирого освідчення від тебе не чекаю.
У внутрішньому просторі гармонії шукаю.
При зустрічі з тобою тепер вже не заплачу.
На відстані ста метрів тебе я наскрізь бачу.
Не кричи: ‘Крадуть юність! Грабують!’
Не кричи, бо й мовчання почують.
Не проси: ‘Поверни мені мрію.
Я без мрії про тебе зомлію.
Я без мрії про тебе загину.
Тільки я тебе люблю, єдиний’.
Твої слова темні, неначе ліси уночі.
Я боюсь загубити у них власний розум і волю.
Як ненавидиш правду, то краще ту правду мовчи,
Лиш очей обманом не виколюй.
Цілу ніч не спала, встала я раненько.
Ніби і здорова, та болить серденько.
Ти мене покинеш, вже нецікавеньку.
Уже покинув…
If people are completely different,
Living together is tiring and difficult.
Who is in your picture,
Your music, films and literature?
What is true and what is false?
I don’t know the answers just because
Що би там не трапилось, ти не забувай:
Як вона кохає, то і ти кохай.
Як вона радіє, то і ти радій.
Нищити стосунки першим не посмій.
Так, жінок багато, та вона одна.
Це твоя принцеса, фея чарівна.
У моїй душі є місто, Почуттям назвала.
Довіряла я знайомій, а тебе кохала.
Але нічка, ніби ковдра, місто все накрила.
І дала вона вам щастя, а мене убила.
І дала вона вам радість, місто я прокляла.
Стояла край дороги приваблива криниця.
Я випила із неї солодкої водиці.
Не знала, що жорстоко вода того карає,
Хто п’є не сумніваючись, хоч дозволу не має.
Кохаючи, забула, куди й по що ходила.
Як глянула в криницю, то розсуд утопила.
Ненависну терплячість давно уже проклято.
Разів останніх через неї вже стало забагато.
І досі я кохаю ті очі голубі.
Мене не помічаєш, цілуєш лиш у сні.
Для мене день – тягар, я тільки в сні щаслива.
Удень ридають хмари, між нами чорна злива.
Я вижену з свідомості ненависну тривогу,
Прислухавшись до серця, знайду близьку дорогу.
А крила часом зраджують - безпечніше йти пішки,
Розійшлися нарізно наші дві доріжки.
Розійшлися нарізно наші дві дороги.
Ще відчутні наслідки недавньої тривоги.
Якби вогонь давно погас, не було б зараз диму.
Ти знай, я й досі бережу любов ту невгасиму.
Я не погоджуюсь із тим, що час – дієві ліки.
Він нас нещадно розділив, та я твоя навіки.
Я заперечую і те, що відстань здатна вбити
Ці незбагненні почуття і змусить розлюбити.