Mariia Shcherban
Обійми з ним були такі несамовито приємні,
хотілось впитися, вкуритися в нього,
злитися поодинокою рікою з його очей,
щоб він відпустив мене - не картав себе.
Не мав спокуси повернутись до мене, стояв у полі - сам поволі,
і думав про спокій.
А мене подумки тягне до нього,
тенетами він мене скатував,
і я у міражі надії й любові сиджу тут у далечі болю й страждань.
І марю про образ обличчя, про плоть
і про тіло, яке я б прижала до своєї грудини,
й горнула мов у безтурботную днину.
Ти вдихаєш глибше і просто розпливаєшся,
ти тікаєш,
ти падаєш,
ти не усвідомлюєш.
Ти млявієш кожного разу,
губишся, не очікуєш.
знаєте….
лишися я одна у романтичній ноті….і нікого поряд, а я віддаю любов всім тим, хто читає строфи й все одно нічого не розуміє…..
Я і не плекаю, а воно тягнеться наче у тернах
