Ріша Блакитна
Дощ за вікном — піснею сумною,
Клавіш рука — торкнулася випадково...
У старий альбом записалися ноти:
Той же старий мотив — хтось любить когось там.
2006 рік
У когось -
Життя буде довгим,
У когось - коротке.
Та, в кожного із нас -
Своя у нім дорога,
Якою йти ми будем -
З небес упала і згоріла зірка:
То чийсь кінець життя!
І на душі так стало гірко, гірко:
Що нема назад їй вороття.
2008 рік
Небо дивиться на світ блакитними очима.
Я іду і маю крила за плечима!
Я іду, хоч можу, хоч можу я літати:
Так навіщо тоді крила мені мати?
2009 рік
Ніч, яка красива,
Зоряна, яка!
За вікном усе біле,
За вікном зима!
2013 рік
Хтось у цей світ приходить генієм,
Хтось ним стає.
Але геній — це той, хто ним є!
Не має значення, як пишеш ти.
Сенс у тому, що ти хочеш донести!
Мені було добре у твоїх руках
Цього літа я закохалася у тебе,
Мені було добре у твоїх руках.
Ти віз мене на своєму велосипеді,
А мені здавалося, що ми з тобою
Темне волосся, зелені очі:
Мій темнокрилий ангеле,
Я мрію про тебе щоночі.
Незайманий чи грішний ти — не знаю.
У твоїх ніжних обіймах опинитися бажаю.
Зірко, моя ти одинока,
Ти яскравіша за всі зірки та планети!
Ти скаржишся на долю, що вона жорстока,
Й гадаєш, що тобі без щастя краще вмерти.
Ти дивишся із неба — тихо й сумно,
Не потрібні мені крила — можете забрати!
Без кохання твого, мила, не буду я літати!
А якщо мене покохає моя мила —
Лише тоді в мене за спиною виростуть крила!
І я зможу літати!
Не забувай мене:
Нехай у днину грозову —
Дощем до тебе я прийду!
Не забувай мене.
Нехай у днину, у холодну —
