Степан Окопський: Всі вірші автора

Всі вірші Оригінали Переклади

Світло в душі

Світло в душі людини затамовує подих, при кожному пострілі і кожному пролитті крові

Світло в душі людини ховає свою істину від таких нікчемних подій у житті

Світло в душі втомилось стукати у двері щоб йому відчинили

Та воно всеж не покидає надії

Не втікає поки назавжи, лиш на деякий період часу, щоб від безумства людського відвести погляд

Нікчемно прожиті хвилини життя все частіше приходиться бачити істині цієї землі

Степан Окопський

Час

Скоро, час пошматує думки

Рознесе їх по коробкам, під назвою «відчай»

Залишишся, лиш з відчуттям, сам на сам

Час ніколи не був нам під силу

Він щиро і безтурботно віддавав наші надії невідомості, або іншим жрецям життя

Серце наче вірний друг, в такт пробиває важливу нам мить

Степан Окопський

Світ в тонах слово "дивно"

Ми якось дивно дивились на світ

Постійно його оточували думками про вартість і саме достойність

Ми дивно та вперто прагунили не жити як всі

Нестерпно дивились на ласий шматок часу, з наче іншим механізмом всередині

Ми інколи відчували себе сильними до такої степені що ставали в мить трохи слабкими

Та здаватись і падати в низ бажання у нас не було…..

Степан Окопський

Люблю все це

Знаєш…..

Люблю все це

Люблю дати в календарі що мають наші різні сюжети

Люблю я моменти що посмішкою твого лиця наповнюють день

Неважливо, ранок чи вечір, люблю….

Правий і лівий берег життя, люблю навіть це, бо там ми різні, як і може бути в житті….

Степан Окопський

Незламність

Він в холоді мовчав

Хоч на вулиці було літо

Він продовжував труситись і ночами не спати

Зранку прокидалась природа а за нею і місто людей

Всі кудись поспішають, під променями сонця, очі примруживши ідуть далі

Під середину дня людство згадує про щось що в усіх зараз кожного дня на устах

Степан Окопський

Історія достойних одне одного

В одному спогаді були якось дві впевнені у собі особистості

один чоловік на ім'я Гевт

і жінка на ім'я Ведценія

Їх палко любило життя

Врода їх не образила, лиш трішки Гевту дала чудернацьку усмішку, а Ведценії безжалісну відсутність емоцій на обличчі при будьякій події життя

Один музикант, а інша співачка

Степан Окопський

Дивний спогад

Одного разу у вечері він стояв дивлячись у вікно

Тоді здається був дощ, звична картина для цього міста навіть зимою….

Авжеж він як завжди мислив про все, дуже багато мислив

Перекидаючи погляд з мерехтіння фар однієї машини на іншу

Сфокусованим поглядом він заглиблювався у думки, так що аж на мить переставав чути шум навколо

Його душа мабуть в цей час спокійно і виважено літала поміж зірок що світили завжди…

Степан Окопський

Люди

Люди, вони живуть часто в темряві днів

Часто стають монстрами незнаючи собі відведену кількість днів

Люди…..

Хто вони в цьому світі?, що для них стане кінцем, що для них було початком?

Безкрайні простори землі, у них вся правда схована від сутності тих хто видає себе за людей….

Яка їх ціна за життя?

Степан Окопський