Виктор Харламов
Умом России Путин стал не вдруг:
За 20 лет у власти Право выжег...
И город каждый, даже сельский луг,
Сверг Конституции Скрижали книжек...
Фашизм Кремль проповедует всерьёз,
Пять лет не можем поделить закат,
Восход и просто небо под ногами,
Кто ложь сепаратизма мани-мани,
В слог АББА обращает... Бес им рад.?
И подливают зла напалм в беду,
Мама, не сумуй, батька доглядай, Бог вас збереже.
Мама, не сумуй, ти скажи, невже:
Рідна сторона, де без мене Ти, на вершинах сніг,
Друзі де мої, зберегла, їх всіх?
Приспів: А десь гори, гори, ниви, виноград, — Вірменія моя,
З весни до осені писали
Дій Конституцію... - Закон...
Довірити Країну мали,
Лише тому, хто Вашингтон.
Любіночки — слівце, що тіше…
На посиденьках, ясна річ,
шепнула ти: «Будь сміливіше…
Зайди під кофту. Там, як піч»,
і запросила в груди… лише.
Ти, не схожий на тих, чию музу
Макіяж надихає в красі.
Небо краще віддам, всесвіт блюзу,
Хай позаздрять тобі хтиві всі.
Гонорові створіння єднай,
Прут рефрижераторы и "Татры",
Мрут волы - дань спец грузовикам...
Да дождей ещё обильны старты
Чистят шеи бычьи, чуть бока.
А попутно, в кузове, в пшенице,
Я, як метелик, до вогню
Летіла необачно рано,
В любов — країну чар та сну,
Де жінку ніжно звуть кохана.
Де кожен день — життя, немов,
Мы, из строчек поэзии, прозы;
Память наша стучится в души,
Рвёт сердца... Мы, земные слёзы.
Мы, живые, гранит нас душит.
Люди, помните нас, мы с вами,
Пройдя все трудности дорожных буден,
Случайности нелепые подчас..,
На атомы рассыплемся и нас
Прощай, занадто дорога мені,
Ти, щоб тобою палко володіти.
Мої права - мізерні й уві сні -
Від всесвіту не вимагати звіти.
Чи твоя згода вигідна мені,
Они с рождения при нас,
Повелевают вмиг устами…
Они даны нам про запас,
Мы пересыщены словами…
Им правда ведома и ложь,
