Volodymyr Zhyliaev
Це хворе, сіре небо щосекунди може тріснути
А пам'яті боляче, і серцю якось тісно.
Засмічений простір, щоб був колись барвистим
Залишилася віра, що всі фортеці вистоять
Залишився і грім, якого бути не повинно,
Кров змінена отрутою, єбашити невпинно.
Неперелетный и почти невыездной.
Я здесь, где гололед и зной.
Тут дым уходит «братски» по соседям…
И по утрам мы премся, тащимся и едем.
На ту работу, чтобы денежку добыть,
А кто-то прям на местности налаживает быт.
Вона десь на Зеленому острові
Вже далека, вже не моя.
Зрідка дзвонить, наче так просто,
Поцікавитись як тут я.
Вже минуло чимало всякого.
