Юлія Солован
одного разу ти купила пухнасте кошеня
гарненьке і послушне
ти його любила
воно належало лиш тобі
нічого не просило
ти клала кошеня на коліна і гладила
Образ ангела, чертовский взгляд -
Почему тебя не сожгли на костре?
В лунную ночь пылают волосы,
Мій лагідний і ніжний звір
не залишає слідів:
укусів на шиї, шрамів на серці,
синців на стегнах.
Цілує ніжно, торкається бережно,
звір, що не випускає кігті
Ніч мовчить,
Ніч палає,
Ніч пече
І не знає
Межі.
Багато пристрасті
Ти старанно розгладжуєш мої зморшки,
Змішуєш з молоком рясні сльози,
Замальовуєш медом сивину у волоссі,
І не забудь викинути вчорашні чотири ґвоздики
Кольору церковного кагору
І спробуй хоча б розтулити мої кулаки,
Не згадуй про мене, прошу,
Бо мені чужого не треба,
У тебе свій марафон,
Я піду сама до неба.
У тебе чітка строфа,
У мене мій власний верлібр,
Ти не вміла чекати, ти розплавила крила:
"Почекай!", я кричав, коли ти полетіла.
Не любила терпіти, не чекала до завтра.
2016
Я бачу людські спини -
криві, згорблені, онімілі.
Я бачу людські руки -
зморщені, протерті, загрубілі.
Я бачу людські очі -
порожні, бездиханні, змарнілі.
Ти прийшла до мене, як сон.
Ти прийшла – жінка вікінга,
Ти прийшла – сестра привида,
Прилягла. В тебе сивина.
2017
Я не встигла до тебе, коханий, пробач,
Я ловила твій запах, шукала твій слід
Серед чорних машин, у потоці людей,
Я не встигла до тебе, коханий, не плач.
Я разорву на куски своё огромное сердце
Чтоб раздать бедным детям, лишенным отцовской любви,
Я разорву на куски своё Богом забытое сердце,
Чтобы бросить в толпу — может, кому пригодиться.
2018
Я стояла, заплющивши очі, ніби чекала наближення смерті,
Ти впізнав мій профіль —
Мені кінець.