Руданський Степан
Відвів воли попів наймит,
Оком не стикає…
Лежить, бідний коло груби…
Все за них гадає…
А піп лежить з попадею
Та собі жартує.
То за цицьку помацає,
Стоїть москаль на квартирі,
Зиму пробуває…
Служить щиро господині,
Та й сам не дрімає…
Лиш господар куди з хати
При лихій годині,
Москалина помаленьку —
Возив мужик на ярмарок
Жидів цілу фуру…
Назад йому довелося
Везти одну Суру…
Як на збитки мужикові
Сура уродлива!..
Молоденька і тлустенька,
Перегнулась молодиця,
Шмаття віджимає,
А хлопчина під запаску
Ззаду заглядає.
Заглядає — що за рана?
Та й питає мами:
“А від чого то в вас рана
Що день божий, то й слабує
Жінка в мужика.
Мужик ходить, бабів зводить,
Попа і дяка…
Баби шепчуть, дяк ворожить,
Воду піп святить…
А у жінки — колька й колька,
Раз до ксьондза забрела
Кривая на ноги
І, бідная, на дітей
Просила підмоги.
А ксьондзові грошей жаль, —
Давай її вчити,
Як каліці із дітьми
Застряг мазур у болоті,
Хуру підпихає
Та й до помочі Дороту
Святу упрошає:
«Свята панно, — каже, — панно!
Святая Дорота!
Будь ласкава надо мною,
Сповідав ксьондз молодий
Мазура старого.
«Що ж,— питає,— чуєш ти
За собою злого?»
«А нічого!.. Та і що ж
Злого чути маю?
Чи в костьолі коли був?
Раз на мові ксьондз казав:
«Не впивайтесь, люди!
На тім світі вам смола
Замість вина буде!»
Ото якийсь і захтів
Смоли скуштувати,
Каже собі два бички
За денежку дати.
Ксьондз і пані покойова
На мшу поспішають,
На відході до покою
Слугу закликають.
І тут пані йому каже,
Щоб набіл забрати
І конечне до обіду
Згинув шляхтич Суходольський,
Вже в костьолі тіло,
І з-під небка ксьондз навколо
Поглядає сміло.
Далі мову зачинає,
Тільки не по-польськи,
Зачинає по-латині:
Ксьондз сміється: «Паки! Паки!
Дай, попе, табаки!»
А піп каже: «Surdum corda! *
На, теляча морда!»
___________________________
* Піднесімось духом! (лат.) — Ред.
