Петро Шумський: Всі вірші автора

Люди втрачають, щоб покохати.

Немає таких, що хотіли б зостатись

Самітними й щоночі самим засинати.

Читання книг - це прояв кохання,

Без неї не хотілось нічого:

Ні алкоголю, ні диму гіркого,

Не хотілось навіть холодної води,

Після довгої тяжкої ходи...

Без неї не хотілось спати,

Весь світ для них фреска, світло ж у ньому - скло,

Ці дні, мабуть, найхимерніше, що з ними було.

Він звик до важкої втоми, яку вона ховала за тоннами мар,

Вона - до смутку десь серед тисяч дощових хмар.

Навіть коли мова моя сповниться гнівом,

Навіть якщо наші відносини не закінчаться миром.

Ти завжди будеш моїм кумиром.

Я слухатиму твої пісні, як пророцтва,

Забули вже навіть її шуми,

Забули радість у кожнім кроці,

Забули, що поміж тьмяних будівель бували й ми.

Ми забули звуки нічних вокзалів,