Сергій Гайдак
Не набридай тому, кому ти не потрібен
Завжди і всьому є чіткий кінець
Для когось, ти велик, для когось, просто дрібен
Але не всі такі, багато ще сердець
Не ображай людей, які добра бажали
Поглянь, конвалії в землі
Такі малі, а запах - диво
Ростуть і квітнуть в теплі дні
Вони, як люди - все можливо
Зірви їх трішки на росі
Холодний вітер знову свище
В людей осінній депресняк
В душі маленьке попелище
А в серце знов подув сквозняк
З стовпів дерев усе упало
Поїду я за небокрай
Поїду я і заночую
Моя ти мила не зітхай
Бо більше я тебе не чую
Поїду я і загублюсь
Так хочеться гармонії, стосунків
Так хочеться обіймів, поцілунків
Так хочеться любові і тепла
Так хочеться казати, ти кохана
Що сенс життя мого
Що ти моя одна
Він перетерпить всі її психози
І дасть побути час на самоті
В її життя на мить прийшли морози
Але ж не буде жити в вічній мерзлоті
За голосом сумує її рідним
Лише один єдиний раз
Людина слову довіряє
Але завжди приходиться час
Довіру з розумом втрачає
Слова: люблю, дружу, тужу
Вже обезцінились, як гроші
Квітневий дощ, розмиє всю печаль
Душа, немов прокинеться із сплячки
Весни у нас три місяці на жаль
То ж будемо кохати без гарячки
Під яблуней в саду розцвів тюльпан