Сергій Гайдак
Приснився милий, ніжний сон
Кохана поряд, біля мене
Ми знову разом - унісон
Все досить щире, все шалене
Ми разом з нею цілу ніч
Не залікує подорожник серця рани
І не латає шрами взимку теплий чай
Не зацвітуть на холоді в саду тюльпани
Та все ж ми вірим в казку зазвичай
Не процідити через біль душевні муки
І провалитись, та забути
І голосів людей не чути
Закрити очі, хоч на мить
Відчуть, що більше не болить
І стати каменем гарячим
Квітневий дощ, розмиє всю печаль
Душа, немов прокинеться із сплячки
Весни у нас три місяці на жаль
То ж будемо кохати без гарячки
Під яблуней в саду розцвів тюльпан
Троянда сохне, без води
Троянда сохне, як і ми
І жар згасає без вугля
Отак погасли ти і я
Цікава звичка є у долі
Не любить жити у неволі
Давай зіграєм нотку назавжди
Акорди підберемо для кохання
Щоб жити і не знати нам біди
Зітхати в палкій пристрасті бажання
Давай повірим в казку і добро
А ти стояла у метро
Читала книгу, так красиво
Світило сонце у вікно
І посміхалась ніби диво
Вже пролетіли ми Дніпро
Холодне серце, так не любить самоти
У казці, Каю теж потрібна Герда
Можливо десь існуєш, саме ти
Така вся не приступна, милосердна
Моя дівчина ніколи не заплаче
Бо є опора, поряд буду я
І не важливо в неї гуччі чи версаче
За її посмішку готовий висушить моря
Мою маленьку буду солодко кохати
Ялинку наряджати разом з нею
Перед каміном пити шоколад
На вушко називать її своєю
Дивитись у вікно на снігопад
Гірлянди всі розвісити по дому
Мені ти не пиши пробач
Твої слова, нічого більш не варті
Якщо захочеш, просто тихо плач
Або реви в своїм азарті
І не кажи, що снюсь тобі
Лише один єдиний раз
Людина слову довіряє
Але завжди приходиться час
Довіру з розумом втрачає
Слова: люблю, дружу, тужу
Вже обезцінились, як гроші