Сергій Гайдак
Холодне серце, так не любить самоти
У казці, Каю теж потрібна Герда
Можливо десь існуєш, саме ти
Така вся не приступна, милосердна
Лише один єдиний раз
Людина слову довіряє
Але завжди приходиться час
Довіру з розумом втрачає
Слова: люблю, дружу, тужу
Вже обезцінились, як гроші
Я бліком від очей візьму тебе за душу
Скажу, що ти моя, ти зіронька ночей
До серця притулю і холод зрушу
Торкнусь губами в губи та подихом плечей
Крізь пальці проведу волосся ніжно
Закрились тата очі назавжди
Пускала по щоці сльозинку мама
І на поріг з'явився ти
Комок з очима, сам 3 грама
Маленьке циганча, під колір сажі
Він перетерпить всі її психози
І дасть побути час на самоті
В її життя на мить прийшли морози
Але ж не буде жити в вічній мерзлоті
За голосом сумує її рідним
А ти кохай на різних мовах
Скажи люблю, немов останній раз
А ти живи при будь-яких умовах
І полюби для щастя, а не на показ
А ти цілуй немов це все востаннє
Наша історія кохання
Як Морзе азбука складна
Переполох душі, зітхання
На світ людей лише одна
Як два нещастя, ми з тобою
І провалитись, та забути
І голосів людей не чути
Закрити очі, хоч на мить
Відчуть, що більше не болить
І стати каменем гарячим
Затьмарений фіктивним почуттям
Тебе кохав, - собі не признавався
Якби я знав, що час провів не там
То ще тоді тебе, я б добивався
Міняй мене на інших, наяву
Кохай постійно різних, цілі ночі
Люби, хоч кожен день по одному
Скажи, хиба вони поглянуть очі-в-очі?
Бреши мені, ти щогодини аж до сліз
Давай зіграєм нотку назавжди
Акорди підберемо для кохання
Щоб жити і не знати нам біди
Зітхати в палкій пристрасті бажання
Давай повірим в казку і добро
Мина весна, приходить літо
І треба нам косити жито
Минає літо треба жити
Коли закінчать всі тужити
