vasylenko .ko
Я люблю винятково червоний,
Криваво-багровий глінтвейн
Із зірковим вінком кардамону,
Під цедринами свіжих ідей.
Я ловлю, мов лосося-шаланду,
Я ледви чутно пальцями торкнусь
Твого недозруйнованого світу.
І навіть, якщо сильно захотіти,
Я тут на зовсім трохи обживусь.
Розставлю квіти, книги і свічки.
Пилюка ,що збералась тут роками,
Якими бувають світанки
В твоїй малолюдній квартирі?
Тобі мої навіть не снились-
Обломки, обрубки, останки
Безмовного страху і сили.
І в світлі екрану далекім
Я тут, за твоїми плечима.
Вони- то простерті в польоті,
Пташишині мозолисті крила
З старими відбитками дроту.
Ти бачиш з вершини гірської
Я б тебе изменила, мой милый.
Изменила б тебе за "спасибо"
При наилучшей случайной удачности
За минуту простой благодарности.
За глоток ароматного чая,
За стихи, что ты мне не читаешь,
Довольно больно быть пустой,
Быть просто тленной оболочкой,
И угнетенной красотой
Блистать пред взором ясной точкой.
К тебе все тянутся рукой
С надеждой трепетной согреться,
Я влюбляюсь в свое же вранье.
Как жестоко, как глупо, о Боже.
Дрожью мелкой сквозь сеточку кожи
Тонкий дым и сухое вино,
Словно прутьями, в тело всекаешь.
18+
( Ця історія в жодному разі не була написана з метою образити почуття віруючої людини )
Ноги в тугому обхваті
Шову бічного ліній,
Груди пливуть в ароматі
Груші, жасмину й лілій.
П'ясток - кругленька кістка,
Пальці, їх три фаланги.
Мов спиртом перманентний маркер,
Розчинить "мушу" волі знак.
Я-жнець, мисливець, судний сталкер!
Людина... Руш, спіши, тік-так...
І час, просіяний крізь пальці-
Поговори зі мною, друже,
Мені сумно, втомилася дуже,
Розповіш, як минає твій час.
В морі інших замало нас.
Не кажи, що ти теж сумуєш
Громкие слова? Легко! Умею.
Только им предшествен один миг...
Что во мне конкретно говорит,
Надо бы узнать, а после - верить.
Мой неукротимый эгоизм?