Юлія Кириленко: Всі вірші автора

Всі вірші Оригінали Переклади

1 2 › »

Давай порахуємо зорі

Давай порахуємо зорі на небі,

І хай нас розділять міста,

Свої на дністровій простелю я греблі,

Твої ж упадуть на вуста.

Давай порахуємо зорі – не гроші,

Ціни їм не скласти в віках,

І хай подивуються з нас перехожі,

Що сяйво розквітло в руках.

Юлія Кириленко

До матері

Коли посріблить сивина твої вже скроні,

Далекі спогади у зморшках оживуть,

Я міцно-міцно стисну у долонях

Ті руки, що лише тепло несуть.

Їх поцілую – й очі засіяють,

Тихенько спуститься усмішка на уста…

У цілім світі кращого немає,

Ніж материнська заповідна доброта.

by Юлія Кириленко

Бабусенько

Бабусенько, голубко мого серця,

Побудьмо лиш з тобою наодинці,

В житті я не випрошую гостинці,

А прошу в Бога доленьки люстерце,

Щоб глянуть і побачить там тебе,

Де мудрості дітей моїх навчаєш,

Де старості ніяк не помічаєш,

Де лютий біль ніколи не шкребе…

Юлія Кириленко

Они держались за руки

Они стояли, держались за руки,

Плотно сжимая пальцы,

Мне в окно постучалась радуга:

«Некрасиво так долго пялиться».

Дескать, что о тебе подумают,

Ни манер, ни стыда, ни совести.

Под альтанки лазурной рюмкою

by Юлія Кириленко

Рожевих уст твоїх світанок

Рожевих уст твоїх світанок,

Рум’янця ніжний оксамит,

І наших мрій метеорит

Розтане, коли прийде ранок,

Лиш сяде сонечко на ганок,

А місяць втопиться в Дніпрі,

У ранньозоряній порі

Чигає вже на нас розлука,

by Юлія Кириленко

Палає осінь золотом багряним

Палає осінь золотом багряним,

Струмує венами калинове вино.

Моє тепло ввійшло в меридіани,

В моїй душі розбурхане Дніпро.

Сумує осінь, слізно листям плаче

Про те, що зледеніло на устах…

Її жахають погляди незрячих,

Що янгола не бачать на плечах.

by Юлія Кириленко

Горгони-вулиці пронизують міста

Горгони-вулиці пронизують міста,

Їх підперезують в один кривавий дотик…

Крізь кілометри ти протягуєш уста,

Ловлю їх крізь доріг журливі ноти.

Відомо всім, хто відстань зчаклував –

Диявол так жартує недоречно.

Так от над чим сміявся Борислав,

Ми як і він стражданнями наречені.

by Юлія Кириленко

Милый папочка

Милый папочка, в твой день рожденья

С чистым сердцем хочу пожелать

Я Господнего благословенья,

И лет сто этот день отмечать.

На плече твоём пусть неустанно

Ангел крыльями машет святой,

Отгоняет беду и нежданно

Наградит тебя вечной весной.

by Юлія Кириленко

Обійми ранків досі пахнуть кавою

Обійми ранків досі пахнуть кавою,

Коли шепоче вечір “Вже пора”,

Коли хвилини бавляться октавою

Солодких струн душі… Майстерна гра!

Фрезове небо напуває посмерки,

А зорі мружаться, стривожені від сну…

Я не люблю, коли у серце лізуть поспіхом,

by Юлія Кириленко

Буду жити, щоб жила Вкраїна

Постріли. Кулі. Ніч.

Душі летять врізнобіч.

Спалахи. Морок. Жах.

Кров зріє на вітражах.

Мамо! Тату! Вже йдуть!

Квітку рум’яну зірвуть…

Я житиму в крихтах цих дат…

by Юлія Кириленко

І плаче ніч

І плаче ніч, і місяць плаче,

І тонуть зорі у вогні,

П’янке кохання і незряче

В блакитно-ніжній вишині

Крилом мене не доторкнеться,

І не опустить погляд свій,

Розбитого не буде серця,

Не місце й долі медовій.

Юлія Кириленко

Зглянься світе наді мною!

Зачекай, не спіши, більш не треба

Душу ніжну словами кропити,

Подивись, сонцесяйний мій Фебе,

Глянь на мене, блаватовий світе!

Хоч тобі далебі не до мене,

Ти вгорі загаптований цвітом,

Я ж сплітаю тут руки студені,

Проростаю в душі неофітом.

by Юлія Кириленко