Королева Гір Клавдія Дмитрів
Молі́мось всі, молі́мось, хто як може,
Госпо́дь почує кожного із нас,
Перемогти нам ворога поможе,
Молі́мось, щоб настав уже той час.
Молитва наша орків проганяє,
Роки летять і Вас торкають
Своїм невидимим крилом,
Життєву пісню Вам співають,
І срібло сиплють над чолом.
А кожен з них є особливим
В краю́ барвистих вишиванок,
В краю́ любові і добра́
Води набе́ру повен дзба́нок,
Відчую по́дих від тепла́.
В краю́ барвистих вишиванок
Я НЕ ЗНАЛА
Я не знала, що вмію кохати,
Я не знала, що вмію люби́ть,
Я не знала, що вмію чекати,
Але знала, що в серці щемить.
Я не знала, що доля дарує,
Києве, Києве мій ,
Ти – місто краси і кохання,
Ти – місто неприспаних мрій,
Ти – місто зізнать і вінчання.
ПРИСПІВ І де б не була я, Києве мій,
До тебе я з радістю мчуся.
Горить свіча, але не на Святвечір,
Горить свіча й сьогодні раді їй,
Цей вогник гріє, гріє він, до речі,
Бо йде війна на цій землі́ святій.
В КРИЖАНОМУ ЦАРСТВІ
В крижаному царстві місто потону́ло
І усіх за руку в казку повело́,
Тріск усього гі́лля птаство все почуло.
Так по всьому царстві кожного вело́.
Сльози, мов буршти́ни, мерехтять на світлі,
Наче срібні ро́си, котяться з очей,
Я плекаю мрії світлі й заповітні…
Плакала й не спала безліч я ночей.
Місячнеє сяйво у вікно пробилось,
Минуло літо, які та весна,
Не встигли озирнутись, як минуло,
Та не минула клята ця війна,
І вічним сном раschиsтсько не заснуло.
ПРИВИД-АС
Велике Українське Небо
Обійме всіх, хто любить нас.
Біди і чорних хмар - не треба...
Їх розжене наш Льотчик-ас.
Дрімає білий ліс під сніжним оксамитом,
Йому постійно сниться один і той же сон,
Що в зе́лені він то́не і нею оповитий,
Й весна дзвінкоголоса взяла́ його в полон.
Дрімає білий ліс, а хочеться буяти,
Вкраїнський стяг – полотнище свободи,
Його шматують, топчуть вороги,
Ці кольори не змиють жодні води,
Бо в ньому сила до життя жаги.
Він майорить і буде майоріти,