Мабуть,в тобі мене привабила твоя простота. Мене тягнуло до тебе з першого погляду,з кожною хвилиною ти ставав для мене все цікавішим.
Попри багатство твоєї душі і розуму,ти – надзвичайно простий і зрозумілий,добрий і відкритий. Ніколи до цього я не зустрічала таких людей… Ти допоміг мені зрозуміти себе,адже твої думки збігаються з моїми. Я можу з тобою розмовляти годинами,відкриваючи для себе щось знайоме,але не пізнане до кінця. Ти мені наче рідний,не зважаючи на те,що знаємо ми один одного недовго. Наче знаю я тебе не кілька місяців,а довгі роки… Пізнаючи тебе,дізнаючись нові деталі,я все більше дивувалася тобі. Я і не думала,що є такі люди. До знайомства з тобою,під мої ідеали не підходив ніхто,адже взаєморозуміння залишало бажати кращого. З часом виявлялося все більше недоліків. А в тобі – їх майже немає,а якщо і є,то я готова їх не помічати. Ні для кого не писала такі вірші… А це,напевно,щось означає,адже натхнення просто так не приходить.
Я хочу прожити з тобою все життя,і не хочу бути поряд з кимось іншим.
Я буду кохати і цінувати тебе,бо ти єдиний,хто мене розуміє,а таку людину я не можу втратити.