Таміла Літвішко
Темна вода
Темна вода в обіймах ночі,
Тихо пливе між берегами.
Сріблом місяця серце точить,
Шепоче таємниці з небесами.
Тінь лісу пильнує з боку,
Лелека
Лелека в небі синім,
Крильми вітрила розгортає,
У хмарах шлях собі знаходить
І до гніздечка повертає.
Він понад лісом, понад полем,
Барвінок
Барвінок ніжний, як весни прихід,
Розкинув листя, мов життя крило,
В нім тиха радість, в нім незламний світ,
Що надихає і дарує силу.
Зелені віти, синьоокий цвіт,
Ти думав, що ми вмиємось, слізьми?
Та ми встаєм із попелу, як птахи.
Хай бурі нас шматують, ми міцні,
І навіть в темряві знайдемо вихід.
Ти думав, що ми зломлені, німі?
Не кажіть моїй мамі, що тут по коліно води
Не кажіть моїй мамі, що тут по коліно води,
Що в землі наші сльози та болі вночі затопили.
Вітер війни тут шумить, не стихає, не спить, не спішить,
Але мамі скажіть, ми міцні й нездоланні, як криця.
Старість
Залізо часу лягає на скроні,
Минулі роки у зморшки впліта.
І спогади, як давні ікони,
В душі старечій, як свічка горять.
Була весна, і літо палало,
Рай
У краю небесному, де світло сяє,
Там Рай стоїть, мов мрія у світах.
Де вічне щастя, де душа співає,
Без болю, без журби, і без страху.
Голуб миру летить у блакиті,
Крила розкинув, мов оберіг.
Несучи в серці любов і надію,
Там, де досі був лиш тільки грім.
Він несе нам світло і обійми,
Душам втомленим лікує біль.
У світі, де душа замінена грошима
У світі, де душа замінена грошима,
Суспільство деградує, наче пуста сила.
Забуті ідеали, мрії в рукаві,
Все зменшується до одного знака долар
Ллються із екранів облудні слова,
Вогонь у небі, дим над полем,
Земля риданням сповнена навколо.
І чути крик, і плач, і біль,
Війна не знає меж, не знає волі.
Зруйновані домівки, зламані мости,
Вогонь війни розкидав біль і сльози,
У полі втрат лишив він попіл з мрій.
Розбиті долі й зламані дороги,
В серцях людей лишили слід сумний.