Ласкаво просимо до Poetree - місця, де поети та любителі поезії зустрічають один одного. Ми дуже старалися зробити сайт, на якому автори могли б з легкістю писати вірші, зберігати їх і ділитися зі своїми читачами. Будь ласка, зареєструйтеся, щоб додати свої вірші на Poetree.
Паркету ялинка
у ніч-невидимку
минулу сторінку
життя завела.
Чия це зупинка?
Я готова бути для тебе ідеалом
Я готова ламати свої принципи
Я готова тобі підкоритись
Я залишусь вірною
Я приготую тобі вечерю
Я чекатиму тебе з роботи
Лише на кордоні світів затихає вітер...
В такі тихі дні не доходять листи з того світу...
А, може й доходять, та хто їх уміє читати:
по хмарах, по листю, по гущі з ранкової кави?..
Хто їх доставляє відомо, але не точно —
Коли богу сумно, працює собі листоношею,
Ти в мене питаєш: "а що як не ти?",
Мені би до світла в пітьмі не дійти,
Без тебе мій світе мило-чарівний,
Було би до всього мені би всерівно.
Без погляду твого і сонце не гріє,
І знов я там.. У прірві.
Повної розчарування.
Усе не так, як би хотілось,
І все не так, яким здавалось..
Усе добро до крапельки зникає.
Мені стало так незвично коли я почула стукіт у грудях від твоїх повідомлень,
мені стало так незвично коли я відчула від тебе турботу,
мені було незвично, коли ти проводжав додому,
коли дивився на мене із закоханим поглядом,
коли я лежачи у тебе на грудях тримала тебе за руку,
мені було так ніяково тебе любити,
Вечірній присмерк, наче морок опустився,
Замовкли птахи до ранкової зорі,
Мелодія чудна полилася із флейти
Це музикант творить свої пісні.
Чудові звуки линуть із віконця,
Медами розійшлися по землі,
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідома,
Я бачила тебе справжнім лиш вночі, лиш на одинці, лиш поряд з глибокими думками,
я відчувала твій біль, я відчувала страх і невизначену прірву
закривши очі і плачучи вночі, я шукала в тобі найкраще, я шукала особливість і раптом я знайшла, але було запізно
гадаю, ти не справжній
Художник взяв мольберт і фарби
І вийшов в поле навесні
І найніжніші тонкі барви
Наносив він на полотні.
Душа у фахівця співала,
І він виводив вензелі:
Я просто хочу кохати
Я хочу тремтіти від поцілунків
Хочу дуріти від дотиків
Хочу забути про все і любити,
Любити до без тями.
Кохати поринучи в ньому,
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,