Олена Коршун
"Знов не права!"- мені говориш,
"Не так усе!"- мені доводиш,
Показуєш, як помиляюся,
А я така, я - сперечаюся!!
Чому вважаєш, що все знаєш,
Чому на інших не зважаєш?
Не закривай своїх очей,
Я хочу любий в них завжди дивитися,
Скільки б не було ще ночей,
Я хочу в них з тобою загубитися.
Віддатись почуттям своїм,
Все зняти, залишити, оголитися,
І все розквітне як природа,
І стане краще ніж було.
В повітрі чується свобода,
Інакше бути не могло.
Цей дощ, ця веселка весняна,
На нашому боці усе,
Відпускаю, як кулі в небо,
Все, що було і вже не треба.
Відпускаю всі пусті думки...
Ми є вільні, дихай і живи!
Все буває, різне по житті,
Головне тут гідно все пройти,
Я хочу від тебе дитину,
Гарненьку таку та любиму.
Характер щоб мала твій,
І носик, можливо, мій.
Я їй подарую життя.
Вона – твоя частка й моя.
Не питай чому,
Не питай навіщо
Все рівно йому,
Все рівно, не більше.
Не кажи тих слів,
Що ваги не мають,
Давай не будемо чекати
Коли закінчиться війна
І більше будем цінувати
Всі митті нашого життя.
Давай не будемо чекати,
Коли закінчиться війна,
Нас розділяють кілометри,
Години, відстань та життя.
Для мене не важливі метри
Та ти інакший є ніж я.
Між нами є роки надії,
Кохаю, я так тебе кохаю,
Дивлюся на тебе і бажаю,
Щоб ця війна не розлучила нас,
І щоб Творець беріг тебе весь час.
Чекаю, я так на мир чекаю,
Я знаю профіль твій і твої очі,
Я пам’ятаю дні усі і ночі,
Турботу пам’ятаю і тепло,
Багато важило тоді воно.
Я знаю звички і уподобання,
І погляди твої й переконання.
Посміхнися,
Зміни своє життя!
Посміхнися
Сьогодні і щодня
Буде інша
Реальність і буття,
Ніколи
Тебе, мене, нас вже не буде.
Доколе
Це хвилювати мене буде?
Я не загляну в твої знайомі очі
