Софія Афанасьєва
Внтурнечерепные баталии
Догоняют меня по спирали и
Вместо желанного выхода
Нахожу только скомканный вход
Ты рисуешь мне пеплом по талии
Ти на смак - паперовий скотч
Я тобою заклею всі стіни.
Так, в мені не лишилось людини,
Не залишу і тебе в собі.
переміни зі швидкістю світла
і я зовсім тебе не знаю
тінь минулого ледве помітна
що незмінно - візьму, поміняю
Хтось не дослухає до кінця,
Хтось не додивиться до моменту,
Хтось позіхне, не зважаючи на митця,
І точно ніхто не напише коменти.
Надіслати листа вже ніхто тут не в змозі,
Цей вовк зголоднів, він хоче твоєї плоті.
Цілуй йому лапи, віддай своє серце і кров.
Цей вовк зголоднів. Ми самотні на ешафоті.
І тут не важливо, в котрій ти був із церков.
Думки - плацебо, виснажують душу роками,
Ти не впишешся в мій концепт.
Я забуду твоє ім'я.
Вам для щастя потрібен рецепт,
А мені - моя голова.
Ти не впишешся в мою осінь,
На клітинному рівні розрізаю реальності
Сюжети, сценарії і персонажів
Ти можеш сказати, що тут нема радощів -
Я їх із інших світів завантажу.
Розвантаження мозку, напруження м'язів
Я немов лишилася шкіри
І в мені не лишилось людини
Ти поринув в кишеню за крейдой,
А знайшов врешті решт револьвер
Намалюй ним на стінах узори
Лицемірність і зрада,
Павутиння,
Канати,
Мій прихований жар
Проростає в золу.
Я не хочу
Снова, на те же грабли
Чувствовать, говорить
Чтобы вновь силы иссякли
Ты борешься с ужасной болью
Или скрываешься у скал
Которые в чертогах вольных
Ты начертил и воссоздал?
Ты разрушаешь свое имя,
Катування власними думками.
Забагато - це стабільний стан.
Скроні вже розплилися ріками.
Я забула, де знайти стоп кран.
Ця розмова може не відбутись,