Екатерина Евстратова
Бывает всякое,
не думай что судьбою
лишь тебе назначен сложный путь.
Твоя жизнь
не есть ее игрою,
ты должен пережить всё как-нибудь..
Прощай! Не распахну я двери
пред тобой, друг мой, никогда.
Уж до крови удалось проверить,
что развела с тобою нас судьба.
Холодный чай... Ты такой не любишь,
БОЖЕВІЛЬНО-ЗАПЛУТАНА
Досить на мене все тиснути.
Досить красти в мене повітря.
Я хочу на день лиш зависнути,
але залишитись десь в титрах.
Смітники завалені ялинками..
Минуло свято, випито усе.
Тільки у деяких вікнах ще блимкає
Гірлянд танець - прощання несе.
Залишилось з тобою чаювати
А я бегу куда-то, от чего-то,
за кем-то, в пропасть, в неба облака..
Быть может остановит меня кто-то?
Хотя не нужно.. Дорога далека!
Ещё бежать мне нужно долго-долго,
постоянство смешивая с ветром.
Мне тебя не хватает. Правда. .
Мне тебя не хватает. Честно..
И вчера, и сегодня, и завтра..
Не хватает времени вместе..
Мне тебя напевают птицы,
мне тебя навивает ветер.
А що буде далі? Цікаво..
Життя швидкоплинне моє..
Філіжанка гарячої кави
Як завше спокою вже не дає.
Не дає насолоди кохання,
В ліжку сни не яскраві мої.
Вибач, мій янголе..
Я вже не бачу що далі!
За прірвою ніч
й землетрус
на тисячу балів.
Напивайся душею..
Заглядай наперед - повір, ти ніщо не побачиш,
адже що буде завтра насправді живе за завісою.
Я знаю, ніколи цікавість до цього секрету втратиш
та краще живи своєю більше ти дійсністю.
Може за місяць на п'єдистал невідомий життя тебе витягне
Мне не понять любила ли когда то,
иль это было детскою игрой?
Даже сейчас, любовь ли мне услада,
иль смысл чувств моих совсем другой?
И не понять сейчас по малолетству
Смысл того , что чувствую с тобой.
Світи сонце, світи мені на шлях,
проміннями малюй мої маршрути.
Світи на близькі лиця, рідний дах.
Вкажи мені де правильно звернути.
Світи на заздрощі, осліплюючи погляд,
Лайливий світ .
Дешевий обмін набридливих слів.
Вічний цикл сцен старих мелодрам.
Все що лишилося нам.
В очах сірий лід.
Бал курв та повій, бездушних козлів