Тінь ...
Уходят парни на войну
Как настоящие мужчины.
Оставив дома тишину,
Отставив свадьбы и крестины.
За неродившихся детей,
Девчонок - что по ним тоскуют,
В глазах как чёрная черешня,
Печаль нашла себе приют.
Боль и страдания неспешно,
Из года в год по ним бредут.
Безмолвный крик надрывной силы
Не смог невинных защитить,
Волна народного протеста
По Беларуси поднялась,
От Орши, Витебска до Бреста
Заря Свободы занялась.
Над Гродно с Гомелем светает
Надеждой новый ясный день,
Что в имени тебе моём,
Зачем тебе его звучание ?
Красноречивое молчание
Неловким словом разобьём.
Исчезнет магия стихов
Рождённых Музы вдохновением,
Устал от лжи, устал от фальши,
Устал вопросы задавать.
Что было там ? Что будет дальше ?
Зачем безбожно тупо врать ?
Скрывая правду от народа,
Распространяя клевету,
Серед довгих далеких доріг
Йду своєю що долею обрана,
Подолав би усі якби міг
Та на жаль гра із вічністю програна.
Вічність з мене сміється весь час,
Вона знає де шлях припиняється.
А я дівчина весела
І зовуть мене Анжела.
Маю коси, маю вроду,
Добру вдачу і свободу.
Пишнотіла, чорноброва,
І до шлюбу йти готова.
В небі синім сонце сяє
Посмішкою свята,
На добро благословляє
Світло розілляте.
Променям радіють люди,
Йде весна з розмаєм,
Небо синє і сонячне золото -
Все усюди як завжди було.
Життя навпіл війною розколоте -
Безтурботне по край відгуло.
Дні і ночі молитви з прокльонами
Безперервно до Бога летять.
Шинель висит - повестки ждёт,
Военкомат когда пришлёт.
Придёт и мой тревожный час
Освобождать родной Донбасс.
Львов-Крым-Донбасс - страна одна,
эРэФ здесь нахрен не нужна.
Літала душа як могла як хотіла,
В польоті і сяяла й палахкотіла.
Бажала притулку, прихистку шукала,
А вічність її у пітьмі ошукала.
У темряві повній душа уявила
Що вічність за світло її полюбила
Нам Перемога зоряна світає,
Здіймається в запеклій боротьбі.
Москва на Україну зазіхає
У віковічній підлості й ганьбі.
Не п`ється москалям без Запоріжжя,
Одеса вабить, Харків і Херсон.
