Юрій Птаха
All my days are the same,
You are so far from me.
I already forget your name.
Why do you, honey, disagree?
Защитникам и мирным жителям Харькова посвящается
В тот день, когда окончится война
Мы вспомним тех, кто жизнь отдал за Украину!
Ведь Родина у нас всегда одна,
Цветущая или когда она в руинах!
Мені так хочеться збагнути,
Чому не маю я отрути,
Щоб захиститися, як вмію,
Чому від Неї я дурію?
Чому Вона – теж саме я?
Ninety degrees! It's hot again!
My T-shirt stuck to my body.
My brain feels a sharp pain,
It sounds like a sad melody.
Imagine ice cream melting fast.
Кохання – найдорожча із прикрас,
Миттєво перетворює всіх Вас,
Жінок звичайних, у язичеських богинь,
Й жрецем стає у Вас той, що один
Із всіх чоловіків, що вибраний був Вами.
Ви разом з ним вмить стаєте богами!
Певно пізно ми зустрілись:
Майстер та його Джоконда
Ви звичайно забарись,
А мені від цього шкода!
Чарівні ці очі сяють
«…время любить, и время ненавидеть»
Книга Екклесиаста или Проповедника (3:8)
Когда-то в прошлом (это было так давно)
Тебе я верил. Мне могло казаться,
Ти подоросліла! Тобі вже двадцять сім!
В очах своїх надбала певних переваг!
Тебе я з’їв би, мабуть, і, напевно, з’їм,
Бажання є таке, і без розваг.
Бо, що їмо, завжди стає нашим їством,
До кінчиків пальців Тебе я кохаю!
Чому саме Тебе? Чому? Я не знаю!
Ввірвалась неначе Ти буря в життя!
Нестямно кохаю й до незабуття!
Цього не збагну. Тут нічого не вдієш.
You are an angel. This I know.
But I don't know if it's black or white?
I read some of what you have now.
So I'll be extremely careful and polite.
I'm just in crazy awe of your poem!
«Не оплакуй ні мрій, ні згадок,
Загуби своїм прикростям лік...
Щастя треба — на всякий випадок.
Сили треба — на цілий вік"
Ліна Костенко
«Світали ночі, вечоріли дні,
Не раз хитнула доля терезами,
Слова як сонце сходили в мені,
Несказане лишилось несказанним»
Ліна Костенко «Несказане лишилось несказанним»