Неоніла Володимирівна Гуменюк
Таке видовище не упусти, мій друже
І поцілунком промінь золотий
Тебе зігріє, це приємно дуже.
Як викотиться стиглим гарбузом
На той баштан блакитний та безмежний
Яскраве сонце.То й забудеш сон,Бо полонить краса ця і бентежить.
Дощ та сніг, а чи сльози сльоти,
Треба в будь яку пору щасливим
Почуватися й радість нести.
В будень теж, а не тільки у свято,
Слід знаходити свій позитив,
Бо прекрасного в нас так багато,
І котиться воно в траву м"ячем.
Усюди-всюди та її заграва
Багряним розсипається дощем.
А черешневі вогники-листочки
Спалахують на сонці, мов рубін,
Розшита у калиноньки сорочка
Ліг відпочивати,
Руку простяг Ночі
Вечір так галантно.
А та заходилась
Зорі рахувати,
З ліку бідна збилась,
