Виктор Харламов
Повинні жити з вадами під час
І скрашувати долю нечестиву...
Гріх, в цьому випадку, приводить нас
На злу негідників падлючу ниву.
Фальшивою краса буває теж,
Кровавим світом нехтуючи враз,
Святкує пезля квітня чародійну
Уяву... - лиш хвилину, богомаз,
Турбує почуття, любов подвійну...
Кохання серед куль, ракет, в блакить,
Нерівність химерна дахів
Тече за обрій,
Сімнадцятий квартал, Париж,
Трохи здригається парасолька.
І жінка французька
Серйозна та мила
Они бывают ядовиты...
От чувств невыносимой свиты,
Порой кружится голова.
Слова, обычные слова...
- В них смерть таинственно витает
Про любов забуваю без раю.,
Не про все забуваю… ти, знай…
Я, без тебе, «живу», — відбуваю,
Я самотній без тебе… Кохай…
Дивлюсь в тебе, як в дзеркало,
Твій дар - щоденник мозком замінив,
Все незабутнє в ньому краще..., ніби,
Чорнила збереже, емоцій вплив,
Всі твої риси, що чарують німби.. .
Мій мозок, серце, жити будуть, тлінь
В тобі, прекрасному немає меж;
Красиве завжди буде красивіше
У сто разів. Троянда грає, стеж..,
Це очевидно не у спеку лише.
Шипшина - це основа для троянд,
Кильчени и Самары Сын бесславный,
Рождён Екатериной был… — Второй…
Собор… Преображенский… — стиль Державный,
Хранит… ему рождаться., не впервой…
Курс корабель один тримає, так:
Вітрило віршів горде, він - великий.
В гробниці з книг спить вдало не мастак,
Барвиста думка в мові, рим повіки..
Властиво смертним знати мови смак.
Чи випадково, але той хто жив
На капітали Путіна зарази...
Сьогодні посеред містечок, нив
Став Президентом Офісу чи Бази...
Хто відекосив від ВСУ сто раз,
Знов роковини згадуєм Майдану,
Величного, спаплюженого вже
Зелеськими, що путіних в "чуже"
Їм.., кличуть - місто Київ..! Як... - в оману..?
Чорні очі є, очі пристрасні,
Чарівні, нестримні ви, й уві сні...
Як люблю я вас! Як боюся вас!
Я, побачив вас у недобрий час!
Ох, дарма що ви глибини темніш,
