Виктор Харламов
У праці, з якістю, не поспішай,
Чарівність не живе у випадковім...
Поглянь на невгамовний в серці рай,
Краса у ньому й радість гонорові.
Нехай виблискує в словах зима
Не зная и не помня о былом,
Пытаемся прославить то, что власти,
Нам разделили истину на части.,
Историю свою увидев в том…
Пока вам не до этого, пока,
Вы прибываете в восторге, с кастой
Свергающей Петра, от лжи ушастой,
Поверив рашке, бене... Дурака
И умных видим мы немыми раз.?
Не вкради себе, думку безкарну.
Хочуть вкрасти щось гарне; морока:
Миті любощів, сенс їх, лжу гарну..,
Грім, грозу... Все ж банальність жорстока.
Від любові залежить все, звично,
Що від Хреста, то хрещенню дають...
Генетика поєднує завзято,
Мить ніжності та сподівання лють;
Бажаєм, - Україна буде в НАТО...
Водив пустелею люд Моісей,
Гордяться родом, гідністю, та ще
Багатством, силою, війни модерном,
Нарядами поганими, дощем...
Монголами - татарами... Екстерном,
Залишиться відрада від турбот,
Любов, як сонце, радість світанкову…
Любов… — емоцій спів, наш Хрест, Христос…
— Дарує Бог… Живе в нас знову й знову…
— Мрій слово краще, щастя дива стос.
Любов, смілива, боязко., все ж кличе;
В подснежник целится пацан - бурят,
Его фашист Кремля учил и учит
Детей, мать, Мариуполь... - рьяно, вряд
Без жалости сжигать, стрелять... Пусть кручи...
Российских трупов Украины степь,
Тебе, скромнейшей в белизне,
Безделье ведомо; да, с жаждой
Вдруг пачкают внутри и вне,
И с взяткой сунут мрази каждой.
Указы, просто росчерк глав
Мне портвейна безумно мало,
Выпьем, Хаткина, не сердись,
Почему тебя вдруг не стало...
Безутешно решила жизнь.
Сам, сейчас, помогу, открою...
Млость глибині століть, лози снага,
Хист мудрого кохання винороба
Вино! Як грає(?), - щастя в тім, жалоба.,
Це келих знає., пензлем від Дега...
Яка з глибин тобі, усім, прийдешнім
Думок омріяних не оминеш;
До пам'яті звертаюсь, пам'ятаю:
Для прагнень лиш не вистачає меж
І весен кращих у хмільному гаю:
Оплакана, ти, бажана з тих днів.
