Виктор Харламов
Всё те же лица, к власти прикипев,
Сменили "блеск" Совка на банды выжиг
От олигархов "белых" или рыжих,
Не "красных", явно, в песнях - лжи припев.
Не может быть и не должно быть, точно:
"Вскрылись" сто дней, миг надежды лаская,
Мёд обещаний насмешками сыт...
Власть прячут в гад...же...ты властных корыт,
Предполагая дожить хоть до мая.
Мир дураков вечной лживостью сытый,
Для кращих віршів є в тобі мотив,
Бо завше закликав тебе як Музу.
Чужі рядки в думках своїх сповив,
Милуючись тобою... Слів обузу
Поезії віддам, бо цілий світ
Над сплячим містом місяць панує,
Гранітний берег.., шепоче хвиля.
Світанок спить, за зірками всує
Горить ще світло, мов час дозвілля.
Наснилась Ти, ж бо я чекав роками,
Всепоглинаючий час, не мине
Не лева кігті, не землі приплоду,
Не кожного... Він вчасно жне земне -
Найкраще, не минає.., давших шкоду.
Скоріше зуби тигра виривай.
Стихосложения любви маршрут
Теорию не учит… Жизни древа
Строка, что ветвь, вонзаясь вправо, влево
Уводит, зная, — повороты… — врут.
Про любов забуваю без раю.,
Не про все забуваю… ти, знай…
Я, без тебе, «живу», — відбуваю,
Я самотній без тебе… Кохай…
Дивлюсь в тебе, як в дзеркало,
Я визнаю - він твій. Я ж - сам, зірки,
Заручники привабливості мрії.
Відмовлять у правах брехні віки,
Дні збережуть що тішать хтиві вії...
Пожадлива ти, де ж та доброта,
Смешалось всё и воедино.., тест
Проходит чуть живое чудо лета:
Перевернулась Януса Планета..,
Грайлива дівчинка, пустунка часу,
Небачена ніким ніколи.., враз
Дає можливість бачити окрасу,
Чарівність, барви, пестощі образ.
Кохана, та жадана водночас,
Від розуму лишає - біомасу...
Подонки коломоськи их иуды,
- Портновых, зе-недиктовых не счесть,
Судилище устроили, причуды
От Путина исполнить, - им за честь...
Тупые от рождения, по сути,
Ні, не буде нас у домі,
В синіх присмерках один
День зимовий, крізь долоні
Мчить в ілюзію гардин.
Так, до стелі, по портьєрі,