Виктор Харламов
Весной прикрывшись, жуткий летний жар,
Листву дарил нам, осень приглашая;
И вот упали листья - солнца стая,
Читаю вірші., мабудь що., колег,
Та колежанок з куцими думками...
Хто, викрутаси слів, що від омег,
Посіяв ніби Бога віщі гами.?
Навіщо мружити очиці; вщент,
Земляки мои, в ратных делах трудовых,
Вы, не раз на коленях стояли у гадов;
Низок уровень шахтных разборок, мир их
В преисподней ахметовых мерзок и гадок.
Вы, учились любить, ненавидеть - сильней,
Щоби ти, коханий мій, не забув мене,
Стану я калиною.., час нас не мине.
Стану гаєм в золоті, квіткою... так , враз,
Щоби ти, найкращий мій, в почуттях не згас.
Щоб у день й увечері ти нудьги знав шал,
После лета жизни и весны -
Стану я январским снегом белым,
Чтоб растаять, робким, неумелым;
Счастлив - мои помыслы честны.
"Из логова змиева, Из города Киева, Я взял не жену, а колдунью..." /Гумилёв Н./
От перстня бабушки, в любви грядущей,
Её известность бредила в стихах
От Модильяни школьных дней, до "Ах!"
На міжпланетнім всесвіту буття
Космічний холод не знаходить вади,
Бо в кожнім серці вічне каяття
Шукає пристрасті глибини снів Елади.
На мові жестів, млості трунку слів,
"Я - є. Ти - будеш ..."
/ Марина Цвєтаєва. Червень 1918 г. /
Я - є. Ти - будеш. Прірва - світ двомовний...
Я - п'ю. Ти - будеш, згоден, ні.., - це важко ...
Століття, розділяють Нас ... - їх казка;
Мы, 20 лет не чтили память павших:
Калек на Соловки, в психушки гнал,
Чей ирод, - сталин... До теперь, Смерть знавших,
Жилья и пенсий... 20 ре.! - Где нал.?
- Жульё забрало, память чтить бездарно:
Безбашенно стреляют, метко... - редко,
И танками терзают мертвецов
Кадыропутинцы, их ждёт ответка,
Бог справедлив от дедов и отцов...
За тридцать дней торопятся фашисты
У ирисов плащей, жеманство орхидей,
Пионов забытьё, гадает на рассвет,
Когда распутству стрел, звёзд купидон «злодей»,
Подарит пламя вмиг., грядущих радуг бред…
Молитвенный восторг предвосхитил зарок,
Твої принади помічати "гріх",
Оспівувати, наче, неможливо.
Ти, краща, знаю, краща за усіх -
Отрута серця, щастя сяйва диво.
Заради сонця відчуваю це,