Виктор Харламов
Ведут к любовнику, к любовнице ,
Поделать ничего не может Бог...
Грех запретив , сам на околице ,
В греховном нетерпении продрог .
Фантазии ! Как мощно взяли в плен
Ти, деспотична, так - така вже є:
Принади, ще й жорстокість з половини...
По люблячому серцю помста б'є:
Коштовність, ти від щастя та провини.
Все вірно бачимо.., говорять все ж,
Донецьк забув, що винен він - Костирі
Можливо у Донецьку є, не знаю... -
Костирі вулиці немає в Межовій(!).
Він же письменник, ще й давно вже свій
У місті і селі він рідний. З краю
Роздвоєними бути нам віки;
Любов ділити неможливо, ясно...
Ганебно, не законно гомінкі
Любові примхи, "помічали" вчасно.
Тебе це не торкнеться і лиця
Олегу Куліненко - Герою АТО, присвячені ці слова:
Так Олеже, тебе пам'ятають, дивись,..
Тобі з неба все видно: живе Україна(!),
Юнаки, кращі юнки... Ти, з ними... колись
Прочитав по складам: " Мамо, я... - ще дитина?"
Ответственность отпугивает нас
От самого святого на планете —
Любви (!..), огонь которой не погас
И чаще всяких звёзд нам в жизни светит.
Забота, сострадание в любви —
Мне уютно и тоскливо между дивами Орфея,
Что желать любя игриво, в слове мудрости немея.
У Цветаевой Марины шарм стихов таланта Бога,
Бал словесный Гумилёвой Анны страсти дней в три слога.
Належати собі, моя любов,
В цей світ йдемо ми зовсім не навіки,
Готуючись до вічності... В журбі,
Чи в радощі, знаходим часу ліки..
Погіршуєм і вигляд, і красу -
Когда болит голова - хорошо,
Когда не болит - это очень плохо;
Значит сознание ростом с вершок ,
Или старое, в дырах, с знаний крохой...
А болит голова думами да!
Ты, несравнима с ярким летним днём:
Прекраснее, спокойнее, нежнее...
Май губит зной и бури страсть с огнём
Не долговечна., - лета жизнь на рее.
Небесный солнца лик лукав сейчас:
Старый Львов, перед утренним кофе,
Невзначай пошутить захотел:
Дождь, что часто сродни катастрофе,
Оторвал всех от радужных дел.
Полирует столетние крыши,
Смешалось всё и воедино.., тест
Проходит чуть живое чудо лета:
Перевернулась Януса Планета..,
