Виктор Харламов
Кривава осінь пожовтіла.., вмить,
Чорніше чорної зневаги стала...
Що трапилось..? - Душа її болить,
Терпець урвався, лиха йде навала.
Ой лишенько, дзеркала з кришталю
Умолкли пушки в 45 -м,
Взрыв ядерный ещё живёт;
Коронавируса поход;
Миус и Дон в аду распятом.
Обещали много, к власти рвались с «НАГУ»
Клоуны, паяцы, всякое дерьмо;
Только все посулы, ролики, бумагу
В туалетах видеть лучше… Благ ярмо,
Не достигло цели: в пенсиях лишь вирус,
Бараны есть в овечьем стаде, нет,
Всё стадо пребывает - вне лишений...
Другое дело - Украине вслед
Летят упрёки... В мрак войны, лишений..,
Ведут её тупые болтуны -
Вишневе, на сиропі полум'я,
Кипить ж бо потайки у трунку над меди...
Не у жовтневому, - барвисте сил ім'я,
Не назване нюансами, зажди...
Тіл млості перемога весняна,
Так, бронзу, камінь, землю, море днів,
Сталеву твердь бажає смерть... В скорботі
Живе лишень сонет любові - спів
Народжений у щасті дива плоті.
Стихія відчуває забуття,
Несдержанность, насилие, обман,
Обманщиков, предателей овраги...
Не каждый грех от Данте принял "сан",
Не всяк манер изучен жизни - саги...
Рай в Ад ссылает лёгкий грех,
Не ходи до нього... біда,
так говорять і в іншу днину.
Бо дороги до твого "да",
звуть, якщо і в заметах гину.
Я природу благаю, як вчинок,
/Письмо Наталье Хаткиной/
Мне Портвейна безумно мало,
Выпьем, Хаткина, не сердись,
Почему тебя вдруг не стало..,
Безутешно решила жизнь.
Мчать хвилі, прагнучи на берег; стеж,
Їх пристрасть вічна, повсякчас жива.
Життя хвилин у пам'яті без меж,
З народження до смерті див жнива.
Ми, світ побачивши, в світи йдемо,
Та вигадка, школяркою була,
Залишилась у творчому полоні,
Торкнеться знов горячого чола
Кохання терпкого, й на Оболоні...
Торкались руки тіла навмання,
Вильям Шекспир родился не в хлеву,
Знай, в городе овечьем, это точно...
Безграмотных родителей ему
Дала природа; Лондон дал "нарочно"
Всё в биографии Уильяма... с небес:
