Виктор Харламов
В любви все могут быть лишь в страсти тела?
Безумие оргазма горячей?
Она… — ничья, и ты совсем ничей:
Семью, в любви, свобода дать нам смела:
… «Ответственность, как пропасти в тумане,
Мне портвейна безумно мало,
Выпьем, Хаткина, не сердись,
Почему тебя вдруг не стало...
Безутешно решила жизнь.
Сам, сейчас, помогу, открою...
Холодною рукою зве зима,
Спотворюючи літа кращий сон.
Душа, чого ж ти варта, ще й сама...
Мовчиш, скарби ховаєш. В унісон
Найліпше не втрачають жартома.
Прошло полвека с хвостиком уже,
А мы с тобой не стали ближе, знаю;
Те звёзды, что на первом этаже,
Скучая, нас оставили - снам, маю.
Мне ничего не надо от тебя,
Олегу Куліненко - Герою АТО, присвячені ці слова:
Так Олеже, тебе пам'ятають, дивись,..
Тобі з неба все видно: живе Україна(!),
Юнаки, кращі юнки... Ти, з ними... колись
Прочитав по складам: " Мамо, я... - ще дитина?"
Чи випадково, але той хто жив
На капітали Путіна зарази...
Сьогодні посеред містечок, нив
Став Президентом Офісу чи Бази...
Хто відекосив від ВСУ сто раз,
Твоя любов дає клеймо біди
Скандали і вульгарні побрехеньки.
За світлом зірки справи, ти іди
До перемоги - пресвятої неньки.
Маскуєш гірше, те що є в мені,
Смешное солнце, горицветом, Сгорает в нас с весенних дней... "Любви Цветаевой, не смей, Забыть!.." - нам шепчет диво это. Воспоминаний искры; гасну.? Нет, невозможно позабыть Прекрасного горенья прыть; Даётся жизнь... - не понапрасну. Красиво, быстро, Бог., сгораем Последней искрой., на лету.., Бузумие ль чтит простоту, Что между адом дней и раем.
Весной прикрывшись, жуткий летний жар,
Листву дарил нам, осень приглашая;
И вот упали листья - солнца стая,
Читаю вірші., мабудь що., колег,
Та колежанок з куцими думками...
Хто, викрутаси слів, що від омег,
Посіяв ніби Бога віщі гами.?
Навіщо мружити очиці; вщент,
Земляки мои, в ратных делах трудовых,
Вы, не раз на коленях стояли у гадов;
Низок уровень шахтных разборок, мир их
В преисподней ахметовых мерзок и гадок.
Вы, учились любить, ненавидеть - сильней,
Щоби ти, коханий мій, не забув мене,
Стану я калиною.., час нас не мине.
Стану гаєм в золоті, квіткою... так , враз,
Щоби ти, найкращий мій, в почуттях не згас.
Щоб у день й увечері ти нудьги знав шал,